Першого лютого в Буковинському медичному університеті відбулися вибори ректора. Їх перетворили майже на призидентські.
"А чому?" – запитаєте.
Історія розпочалася ще кілька місяців тому. Трьох претендентів, які боролися за крісло ректора відсторонили, мовляв у них немає сертифіката про знання української мови (?!), хоча в переліку документів, який надали кандидатам, про його необхідність не було вказано. Тож кандидати Віктор Бачинський, Ігор Геруш та Олександр Іващук написали лист-оскарження у МОЗ на ім’я Віктора Ляшка. Відповіді вони так і не отримали. Очевидно, не царська то справа.
31 січня на "Суспільному" мали відбутися теледебати між основними претендентами, які ведуть боротьбу за посаду ректора. Запросили Оксану Андрієць, Анатолія Гоженка, Віталія Максим’юка та Віктора Польового. На дебати ніхто з них не прийшов. Аргумент потенційних учасників: цей день в університеті оголосили "днем тиші". Хоча жоден документ, який регламентує вибори ректора БДМУ, не містить інформації про "день тиші".
Далі розпочався справжній квест для місцевих журналістів. У виші вигадали "акредитацію" для представників ЗМІ, які хотіли бути присутніми на виборах (хоча Чернівці – настільки мале місто, що тут і так усі всіх знають, а тим більше ЗМІ, яких є небагато). Все ми з колегою зібрали необхідні документи, аж до свідоцтва про державну реєстрацію ЗМІ (?!), і подали в останній день акредитації. Однак ні мене, ні мого колегу так і не допустили до дільниці в день виборів. Аргументували тим, що ми запізно подали пакет документів (?!).
Свого часу робила репортаж із Чернівецького слідчого ізолятору. Це закритий режимний об’єкт, але мене туди допустили за умови, що не здійснюватиму відеозйомку. Робила репортажі і з психлікарні, і геріатричного пансіонату, з коронавірусних відділень лікарень… Жодних проблем не виникало.
А тут один із провідних вишів регіону так наглухо "закрився" від нас із виборами свого керівника.
