В нашому райцентрі біля стадіону стояв справжній аерофлотський літак. Я того не застав, але батьки розказували, що після того, як його списали, літак використовували як кінотеатр і він збирав постійно повний зал. Чи салон, точніше. Навіть, коли кінотеатр закрили, літак все-одно стояв на місці. На фоні дрібних і темних райцентрівських хат при світлі зимового місяця він виглядав гордо і велично.
Неподалік стоїть хата мого хрещеного батька і я добре пам’ятаю, що коли ми з батьками возили до нього вечерю на свята, я щоразу пильно роздивлявся. Коли повертались додому, він теж привертав увагу, як єдине варте її у нашому райцентрі. (Тепер увагу в райцентрі привертає, хіба що скульптура напіврадянської жінки на виїзді з грубими рисами обличчя та оберемком чогось, схожого на жито чи бадилля.) Двері літака були зачинені і він інтригував своєю таємничістю. Після приїзду від хрещеного я не міг заснути. Ніяк не йшло з голови питання, “Що ж там всередині, як там всередині?”
Під час чергової поїздки я побачив, що літак зник. “Невже полетів?” – вистрелило риторичне питання в дитячій голові.
Як виявилось, йому обрізали крила і відбуксирували в дитячий табір, аби там він отримав друге життя, як кінотеатр. Згодом його купив один сільський комерсант. Він мав бар на трасі Київ – Одеса і хотів зробити літак його частиною. Люди, які проїжджали трасою зупинялися, роздивлялися і фотографувалися. А потім їхали собі далі, не заходячи до кафе. Згодом злодії, що полюють за кольоровими металами, відкрили його двері і повитягували звідти всі мідні та латунні дроти, яких у нутрощах літака було повно. Пам’ятаю, як вперше заліз всередину: у понівеченій оболонці нічого цікавого, окрім кількох осиних кубел не було. Згодом його взагалі порізали на алюміній.
Краще б мені було не бачити його зблизька і не лазити всередину. Тоді я міг би пам’ятати його величний розмах крил на фоні маленьких райцентрівських хат. Можливо, і досі мене би мучило питання: “Що ж там, всередині?”
Грець з ним, з тим літаком. Його вже давно нема… а от Шевченка шкода… Але може тренер з нього колись і вийде.
Колаж: durdom.in.ua