Мерія щорічно попереджає про покарання власників установ і магазинів, котрі не чистять сніг. Та майже нікого не карає. Тож брати до рук лопати ніхто не поспішає.
Вирішив з'ясувати, де у Чернівцях пролягає найкоротший шлях до травмпункту.
На проспекті Незалежності знаходжу кілька магазинів, біля яких не прибрано сніг. На порозі одного з них курить охоронець. Ну, думаю, зараз проходячи попри нього впаду, покривляюся, а потім піду виказувати претензії керівництву. Та сніг під ногами виявися не надто слизьким і більше нагадував болото. Тож втілити задум із реалістичним падінням не вдалося. Охоронець додивився, як я шургаю капцями місиво, кинув недопалок до урни і пішов всередину.
У центрі міста реальна небезпека розтовкти носа або зламати кінцівку є на пішохідних переходах. Переходячи дорогу біля кінотеатру "Чернівці", я послизнувся на зебрі і впав на лікоть правої руки. Якась жіночка років сорока допомогла підвестися зі словами: “Треба ж дивитися під ноги...” Відтак, можна зробити висновок, що йти переходом, роззявивши рота взимку, справа невдячна.
На Головній під вхідними дверима одного з туристичних агентств вода з ринви сформувала слизький капкан для пішохода. Спостерігаю, як її обходять люди. Хто не поспішає, той дрібнить кроками і спокійно проходить. Хто поспішає — пробігає, розчепіривши руки.
Купую пачку солі і заходжу до агенства. Там сидять два менеджери — хлопець і дівчина.
- Зі святами, будьте здорові.
- Дякуємо, вас теж.
- Можна зробити вам зауваження і скромний подарунок?
- Можна, а що сталося?
Даю хлопцеві пачку солі. На обличчі у нього вимальовується нерозуміння.
- У вас там лід під дверима...
- А-а-а..., - встає хлопець, беручи до рук ножиці. Менеджер бере сіль, розрізає упаковку і йде посипати ковзанку…
За шість днів справжньої зими руки та ноги поламали 114 чернівчан. Скільки ж було оштрафовано керівників установ і власників магазинів та фірм за неприбрані тротуари, наразі так і невідомо.
