У маршрутці №10А щоранку спостерігаю одну й ту саму картину. Забита людьми маршрутка й постійні сварки через пільговиків. Із дев’ятої ранку ця маршрутка возить безкоштовно пільговиків і так триває до вечора. А два ранкові рейси, коли багато людей добирається до роботи, вирішили залишити платними. Щоб могли зібрати грошей хоча би на бензин. Але кілька впертих пільговиків, навіть знаючи про це платний рейс, щоранку доводять, що їм дозволено їхати безкоштовно. Деякі водії намагаються щось довести й уже зранку зіпсувати собі настрій, деякі просто змирилися й мовчать, бо вже звикли до цих пільговиків.
А мені щоранку хочеться запитати, чому ж ці пільговики не шанують чужої праці?
На одному з міських маршрутів, який теж перевозить пільговиків, уже тричі змінювалися перевізники. Вони не витримують такої навали пільговиків і залишаються в збитках. На деяких підприємствах перевізники скаржаться, що й запчастин не мають за що купити, на інших – уже борги із зарплати. Бо кошти за пільговиків, які мала би компенсувати держава, як це зараз прийнято, затримують десь у казначействі.
Якось один із комунальних перевізників розповів, що за радянських часів такої кількості пільговиків не було, навіть пенсіонери платили за проїзд. А нині, незважаючи на скрутну ситуацію, їх стає дедалі більше. А це точно не позитив для перевізників.
Особливо обурюються перевізники чернівецьким "досягненням" – соціальним квиткам. Секретар міськради Віталій Михайлішин, який запровадив соціальні квитки напередодні виборів до парламенту, куди висувався, обіцяв, що перевізникам це компенсують. Але минув рік, минув другий, а в маршрутках з 10.00 до 15.00 везуть безкоштовно тисячі "соціальників" – без жодної компенсації.
Не хочу образити жодного пільговика. Розумію, що кожна копійка на рахунку, пенсія мізерна й безкоштовний проїзд – це можливість зекономити. Але для мене, як і для більшості пасажирів, це чергова загроза здорожчання проїзду. Бо за пільговиків зрештою платить не держава, а пасажири із власної кишені.
