У чернівецьких школах і садочках дітям намагаються забезпечити комфортні умови. Освітяни неодноразово наголошують – більшість роблять завдяки батькам і, за нагоди, їм привселюдно дякують, мовляв, роблять це все для своїх же дітей. Батьки вже звикли здавати гроші на ремонт, меблі, вікна. Але не завжди на цьому "комфорт" зупиняється.
– У садочку вже здали гроші на встановлення тротуарної плитки на майданчику, а нещодавно у нашій групі встановили душову кабіну, – розповідає знайома.
На моє здивування знайома пояснила: "Влітку діти можуть замаститися у піску, тож їх треба помити. Але доки кабінку встановили, літо закінчилося". Я одразу уявила, як у чергу біля душової кабінки вишикується 20 дітей, як їх митиме няня – й одразу засумнівалася, що ту душову кабінку постійно використовуватимуть. Але кабіну поставили, гроші з батьків зібрали.
У коридорах окремих шкіл теж не обмежуються банальними панелями та стендами про успішність. В одному з ліцеїв у коридорі біля входу – величезний електрокамін у дерев’яному обрамленні. Коштував він, мабуть, не менше шести тисяч гривень. Цікаво, навіщо у школі камін? Невже учні збираються біля нього на задушевні розмови? Не думаю, що його купили за державні кошти. Більш ніж впевнена, що долучилися до покупки знову батьківські гроші.
– Здаємо щороку, які і всі, на ремонт школи. Мабуть, грошей школа має вже забагато, бо у коридорах з’явилися білі шкіряні дивани. Вони для дому непрактичні, а тут – сотні школярів. Наскільки цих диванів вистачить, та й навіщо вони? – розповідає інша знайома про досвід співпраці по лінії "батьки-школа".
Воно то добре, що наші школи, незважаючи на скрутне становище загалом у економіці держави, все ж таки не найгірші. Добре, що і батьки, і вчителі, і вихователі хочуть, щоби дітям було зручно і затишно. Але, можливо, варто обмежувати цей "комфорт" потрібними речами і не перегинати палицю?
Певною мірою стежити за цим повинні батьки, бо це зазвичай саме їхні кошти витрачають на душові кабіни, плазмові телевізори та шкіряні дивани. Ось не погодилися би батьки на цю душову кабіну, нічого страшного – тисячі дітей у садочках без неї обходяться.
А освітяни у свою чергу теж мають зменшити забаганки і більше уваги приділяти співпраці по лінії "батьки-діти-успішність", а не "батьки-гроші".
