У Чернівцях є приблизно 13 служб таксі. Але спробуйте викликати машину, коли йде дощ. Жодних шансів немає, якщо викликатимете таксі у дощ у годину-пік: вранці чи ввечері. Якщо вдасться – пощастило. Ба, навіть у пізні години, коли клієнтів не так багато, дощ чомусь відлякує наших таксистів від доріг, пасажирів та заробітку.

Минулого тижня після 22.00 двічі у дощ довелося викликати таксі й двічі викликати не вдалося. Набираючи номер усіх служб таксі впродовж майже години, постійно чула від диспетчерів: "Вибачте, машини немає".

Після годинних телефонних дзвінків не витримала. Вийшла на вулицю і там під дощем все-таки пощастило зловити таксі. На запитання, де ж всі таксисти, водій відповів, що за такої погоди таксисти бояться їздити, бо дорога слизька, ям під калюжами не видно. Ось і перечікують.

Тим часом, доки таксист пояснював процес роботи у дощ і нарешті довіз мене додому, його лічильник чомусь намотав на 10 гривень більше, ніж зазвичай сплачую. Але це вже було байдуже, бо всі нерви й обурення витратила, викликаючи злощасне таксі.
Другого дня після 22.00 знову за вікном лив дощ, а диспетчери деяких служб буквально молили таксистів забрати людей.

"Хлопці, заберіть людей із Головної. Це ж не на околиці. Ви ж їдите з пасажиром на Богдана Хмельницького, повертаючись заберіть людей, хай не мокнуть", – керувала процесом диспетчер однієї зі служб.

Але це був лише поодинокий випадок. Інші ж після кількох хвилин звернення до таксистів клали слухавку. Коли я повторно, набираючи всі служби таксі, через хвилин 40 знову зателефонувала у службу таксі, турботлива диспетчер здивувалася: "Ви досі не добралися додому?" І жінка знову почала скоординовувати таксистів. Зрештою і мене мав забрати таксист, який їхав на вулицю Б. Хмельницького, але аж за 15 хвилин. На щастя, дощ за вікном припинився, і я вирішила сісти у звичайну маршрутку.

Після двох днів спілкування зі службами таксі була вкрай здивована їхньою роботою у негоду. Чому сотні машин таксі у місті просто зникають у дощ? І якщо у годину-пік це ще можна пояснити навалою пасажирів, то у пізні години бажання заробити мало б переважати страх перед водою, яка падає з неба.