Є в українських продавців "хороша" традиція – напередодні великих свят ціни на продукти підвищувати так, щоби покупці за голову хапалися. Але нехай хапаються, все одно куплять продукти за будь-якою ціною, бо що то за свято без розкішного стола.
Не виняток і Великдень. Кошик же має бути повним, щоби люди поряд мали на що подивитися. От і продавці це розуміють. Тому стрімко за тиждень до свята підвищують ціни саме на "великодні" продукти.
Я не повірила своїм очам, коли на ринку побачила огірки за 25-30 гривень. Звідки у людей таке прагнення нажитися, щоби підвищити ціну вдвічі. Тиждень тому продавали за 15 гривень. А за кілька днів до свята їх, звісно, стало значно дорожче вирощувати…
До м’ясних продуктів взагалі страшно підходити. Сто гривень за домашню ковбасу – це якраз та сума, після якої розумієш, у магазині і дешевше, і ковбаса не така вже погана.
Тут вкотре "підтримує" держава – ну не може ніхто вплинути на цих продавців. Ціни на всі ці продукти не регулюються державою, тому підвищуйте їх, люди добрі, як хочете.
І продавці, і чиновники лише зітхають – у розвинутих державах до свят влаштовують розпродажі і купити все можна значно дешевше, у нас все навпаки. А, може, ну їх, ті розвинуті держави з тими розпродажами, ми звикли до екстремальних ситуацій. І великодні покупки, це не лише випробовування нашого гаманця, а й наших нервів.
