А дітям подобається…

Нещодавно танк лейтенанта Павла Нікітіна у Чернівцях став об’єктом суперечок. Щодо того, що з ним робити, було зареєстровано кілька петицій. Зокрема, щоби його демонтувати як "символ радянської тоталітарної системи", перетворити на об’єкт художніх конкурсів. Також висловлювалися думки, що танк потрібно передати до музею військової історії краю, а на його місці встановити пам’ятник "Червоній руті".

Інша пропозиція, вже від начальника обласного управління культури – передати танк кіностудії О. Довженка. Одна з петицій взагалі дуже екстравагантна – на місці танка встановити пам’ятник Свинцевому дирижаблю на честь гурту "Лед Зеппелін".
Тим часом ветеранські організації висловилися категорично проти, заявивши, що демонтаж символізуватиме неповагу до ветеранів. Та й мерія не поспішає вирішувати долю танку, зазначаючи, що він – пам’ятка історії, і питання це зараз не на часі. Хтось із дотепників навіть написав на танку "На Москву!!!"

Я спочатку спостерігала за цими дискусіями з певною мірою байдужості. Ну, стоїть танк, то хай собі стоїть. Демонтують, то демонтують…

Та днями ми з чотирирічним сином йшли вулицею Гагаріна. "Танк!" – із захватом вигукнув малий, побачивши цей символ війни. Він і раніше його бачив, але проїздом, а тут ми йшли пішки. І хоча на вулиці була страшенна спека, ми застрягли біля танка хвилин на двадцять. Питання так і сипалися: "А цей танк справжній чи іграшковий? А він працює? А як працює? А він стріляє? А можна на нього вилізти? А танк працював, коли моя бабуся була маленька, так?"

Я не встигала відповідати на всі дитячі запитання, а малий так і норовив забратися туди. Хоча, звісно, йому це не вдавалося. Словом, дитина дуже зацікавилася цим військовим транспортом. І тоді подумалося: нехай би цей танк тут стояв. От, до прикладу, демонтують його, і хтозна де встановлять. А тут він на виду, кожен може його побачити і розповісти дітям, що це таке. Хоча би для дітей танк варто залишити на місці. Єдине, що можна було б зробити, – організовувати дітлахам екскурсії до танка. З можливістю і торкнутися його, і всередину залізти. У багатьох із них така міні-екскурсія залишила би незабутні враження…