Найкраще місто, бо такі люди

Університет, пішохідна вулиця, парк із великим озером, готель із фото Кіркорова... Гості міста згадують про Чернівці з посмішкою. Вони розпитують, чому так дорого коштує проїзд на таксі та такі дешеві номери в готелі "зірок".

За яєчно-овочевим сніданком під час одного з тренінгів спілкуюся з колегою із Житомира Тарасом. Він знає про Чернівці небагато, бував тут лише одного разу. Найбільше вражений університетом.

"Ваш університет – то справді заворожує, – коментує Тарас. – Екскурсію містом для мене проводив товариш. Будівля – особлива. Подвір’я також доглянуте, але те, що побачив у дворі, засмутило. Як на мене, треба більше уваги приділяти чистоті такої краси, облагородити територію. Скажімо, територія Житомирського агроекологічного університету доглянута набагато краще".
Колега із Чернігова Настя ще й досі здивована доброзичливістю та гостинністю чернівчан. Хоча бувала в місті кілька років тому: "Ми з друзями подорожували країною, заїхали в Чернівці. Від послуг екскурсовода відмовилися і вирішили подивитись місто самотужки. На одній із вулиць зустріли дівчину, яка зголосилася провести нам екскурсію. Як вона захопливо розповідала про місто! У результаті, витратила на нас весь день. На пропозицію заплатити за екскурсію, категорично відмовилася від грошей. Це мене дуже здивувало. Бо в Чернігові люди зовсім інші".

Проїздом у Чернівцях була редактор однієї з газет Київщини Юлія. Юлія каже, що знає про Чернівці небагато. Пам’ятає лише пішохідну вулицю, а ще парк, де є велике озеро.

"Та найбільше мені запам’ятався готель, де ми з чоловіком зупинилися на ніч, – каже Юлія. – Дивлюсь, а в коридорі фотографії знаменитостей, які тут також поселялися: і Кіркоров, і українські співаки... Кажу чоловікові: "Пішли звідси, бо здеруть з нас три шкури". Він мене не послухався, бо було вже пізно, а шукати іншого готелю в нас уже не було сили. Коли ж дізналися вартість проживання, були приємно здивовані. У більшості міст доводилося платити дорожче".

– О, Чернівці... Це таке невелике місто з дуже привітними людьми, – захопливо пригадує таксист Юрій із Києва, разом з яким прямую до автовокзалу. – Так, був у вас проїздом минулого року. Здивувала мене тоді вартість таксі. Буває дорожче, як у Києві, особливо, коли затори. Зупинився в одному з готелів на ніч. Мене дуже гарно прийняли. А ще адміністратор готелю на одну з фраз, яку не розчув, перепитав "Прошу?". Я тоді й не зрозумів відразу, чого "просить" (посміхається, – авт.). Приємно, що десь є такі привітні й добрі люди.