Приємно бачити нинішнє активне поширення моди на патріотичність, синьо-жовті стяги на поручнях мостів і футболки з проукраїнськими гаслами на тілах молодих і не дуже буковинців та буковинок.

Та, очевидно, всьому мала би бути межа. Бо те, що вчинили днями під будівлею Чернівецької ОДА, нічим іншим, як актом культурного вандалізму, не назвеш. Розумію, леви, яких пофарбували олійними фарбами, особливої історичної цінності ніби й не мають. Розумію прояв щирої любові до Батьківщини. Але не розумію несмаку активістів, які пішли на цей крок. Бо ж не треба бути фахівцем і мати вісім освіт, щоб відрізнити кітч від мистецтва.

Інтернет-мережі оперативно й, на мій погляд, цілком справедливо засудили "диво-подвиг" "народних умільців".

"Хтось це зробив, хтось каже "патріотично", а мені це здається перебором. Масляною фарбою не варто "ТАК" любити Україну. Коли розфарбовують брудні і поржавілі брами та поручні мостів є від цього користь, а щітками по пам’ятці архітектури – це банально й злочинно. Не розфарбовуйте, будь ласка, наш театр, худмузей, резиденцію, філармонію...", – пише у Facebook історик Сергій Осачук.

"А я лиш одне питання задаю: "А їх то навіщо розмальовувати?". За все майже згідна, що варто патріотизувати, а за левів не розумію... Це вийшов кітч, як на мене", – написала письменниця Христя Венгринюк.

"Це вже абсолютно недоречний прояв патріотизму. Непримітні паркани, лавочки і т. д. – це одна справа, але піднімати руку з пензликом на статуї, що прикрашають державні установа, тим більше, коли будівля є архітектурною цінністю, це насправді з легкістю можна класифікувати, як злочин. Перебір, панове патріоти, перебір!" – написала у мережі Каріна Нікітіна.

Це саме стосується й воріт у яскравих синьо-жовтих відтінках нижче "Букініста". Звісно, задум хороший. Та чи задумувались організатори фарбування, як ця фарба злізатиме із заліза після болотяної й брудної осені, і якими словами називатимуть їх чернівчани, коли зовнішній вигляд старих воріт викликатиме лише огиду.

Ні, я в жодному разі не осуджую ініціативу молодих чернівчан, які активно розфарбовують дерева, мости та опори в місті кольорами українського стягу. Але робити все, мабуть, все-таки треба з розумом.

Не зайвим було би міськраді потурбуватися цим питанням. Бо як, не дай Боже, дійдуть руки та пензлики цих диво-художників до Резиденції ЧНУ, то, здається відчуємо ми страшенний землетрус. Геніальний Главка перевернеться у гробниці…