«Най я лишень його зловлю…». Блог Аліни Книжник

Іноді ситуації, у які можна потрапити під час користування громадським транспортом, схожі на сцени із якогось комедійного фільму.
В одну із таких сцен потрапила і я, а згодом і моя знайома.

Близько 12 години дня. Сідаю в маршрутку, що йде із Садгори. Людей в цей час в автобусі небагато. Дві жінки, чоловік позаду і я. Їдемо. Аж раптом водій, давши буквально метр праворуч, зупиняється. До зупинки ще метрів двісті.

– То ти будеш йти? …З жінкою ще маю говорити…Ага, а що він тобі казав? – поміж звуки мотора уривки розмови доносяться у салон.

По інший бік дороги бачу авто. Виявляється наш водій зупинився, щоб обговорити щось "важливе" зі своїм товаришем.

Минає хвилина, дві... Ми терпляче чекаємо, коли ж нарешті поїдемо.

Позаду чоловік вигукує: "То ми будемо їхати?" У відповідь – мовчання.

Через кілька секунд чуємо сигнал авто позаду. Перший, другий…третій. В один момент водій позаду таки не витримує, йде на обгін.

Пригальмовує біля вікна водія маршрутки і вигукує: "Ти бовдур, чи що? Не мав де більше стати?"

Наш водій закінчує свою "важливу" розмову, їде за ним. Набирає швидкості дорогою, встеленою ямами. І доганяє водія, який його образив. У вікно кричить: "Ти чого мене бовдуром обзиваєш? Ти… Мо…".

Люди в маршрутці ледве стримуються, щоби не розсміятися.

За кілька хвилин наш водій комусь телефонує. Прислухаємося. Водій голосно кричить співрозмовнику:
– Ти чого мене бовдуром обзиваєш?

Пасажирам у маршрутці дедалі важче стримувати сміх.

– Я зрозумів. Але нащо мене ображати, нащо обзивати бовдуром? – кричить.

Після цікавої дискусії на тему образ уже спокійно їдемо далі.

Інша історія трапилася із моєю знайомою. Розповідає мені: "Заходжу я в маршрутку. Оплачую проїзд і проходжу назад. Услід чую: "С…ка". Про себе думаю, що ж такого я зробила, щоб заслужити образу.

Їдемо далі. На зупинці біля дріжджзаводу водій зупиняється. Мотор не глушить і виходить з маршрутки. Дивимося, а водій прямує до маршрутки, що зупинилася попереду. Щойно до неї доходить, той дає драла. Наш водій так і залишився посеред дороги. Щось крикнув услід і повернувся.

– Я йому ще покажу. Най я лишень його зловлю, він в мене отримає. Я купу грошей витрачаю на бензин, а він мене обганяє і забирає моїх пасажирів. От паскуда. А потім боїться і втікає, – скаржиться водій.
Ну хіба ж не комедія?