Такі слова почула у день виборів 25 жовтня від знайомого у відповідь на запитання, чи вже йшли голосувати. При тому, що до дільниці добиратись якихось п’ять-десять хвилин…
А є й такі, які їхали спеціально додому – до Чернівців із Києва чи Львова – "бо треба проголосувати".
Таких буковинців, кому треба чи, принаймні, не ліньки виділити трохи часу на волевиявлення, кілька тижнів тому було майже 35%. Загалом в Україні – заледве 37%.
Тепер же, очевидно, людей на дільниці прийде ще менше.
По-перше, беручи до уваги явку виборців у другому турі в деяких інших містах – в середньому аж 24%.
По-друге, якщо послухати чернівчан, які не хочуть голосувати "ні за одного, ні за іншого", бо "вони всі бандюки", "нічого доброго не зроблять, то нащо голосувати?".
Дехто відверто каже, якщо й піде, то зіпсує бюлетень: "допишу нижче того, за кого голосував у першому турі. Хай знають, кого підтримують люди".
На жаль, певна частина виборців до другого туру захворіє, бо пандемію ніхто не скасовував, і тенденція страхітлива.
Ще один знайомий вважає, що "там і без нас давно обрали, кого треба".
– Чого ж вони два тижні не могли порахувати ті нещасні бюлетені, людей проголосувало мало. А чим менше прийде людей – тим комусь ліпше, є більше можливостей щось підробити, – каже чернівчанин. – Тому я не бачу сенсу йти вдруге. Перший раз я вже проголосував, і більшість моїх знайомих були за нього. Не знаю, хто ці люди, які вибрали *** (називає ім’я кандидата, – авт.)…
До речі, згідно з опитуванням соціологів, шість із десяти українців, які не пішли на вибори 25 жовтня, відповіли, що відчувають розчарування через ситуацію в країні.
Цікаво, як, на їхню думку, вона має змінитися, якщо на вибори йде меншість і вибирає тих, хто більшості чомусь ніколи "не може догодити"?
У будь-якому разі будуть задоволені результатом і навпаки. Та прикро, що українці апріорі всім і всіма незадоволені. І більшість при цьому воліє перекласти відповідальність вибору на інших, маючи відмовку-дві, щоб не зробити це самотужки. Щоби наступні кілька років зі спокійною совістю й байдужістю мати змогу й надалі нарікати: "О, понавибирали, як завжди"…
Чомусь деяким українцям було значно цікавіше, хто переможе на виборах президента США – Трамп чи Байден. Аніж елементарно поцікавитись, хто балотується до міської чи районної ради у їхній громаді. Бо ж є немало таких, хто тримав у руках бюлетені і до останнього не знав, за кого віддати свій голос, хіба що з мером визначився. "Е, хтось та й буде!", "Всі вони однакові"... Тому й маємо те, що маємо.
Марина КАВКАЛО
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
