Нещасні бабці чи перекупники? Чому нас обманюють на стихійних точках в Чернівцях

Днями вранці в центрі міста мала змогу спостерігати за майстринями перевтілення. Дві жінки близько 50-ти років у хусточках притягнули сюди візок із новеньким картонним ящиком персиків і запечатаною зеленою сіткою кукурудзи. З вигляду тари для товару, очевидно, що все це було куплено на гуртовому ринку на Зеленій. Моя сім’я часто купує там овочі і фрукти, тому не побачити схожість не можна. Та й навряд чи бабці купували би новий-новісінький ящик або зашивали би сітку.

Далі було ще краще…



Із клітчастої сумки одна дістала пошарпаний пластиковий ящичок, в який перекладала гарні, один в один, персики. Інша тим часом розірвала сітку і почала викладати качани кукурудзи у великий пакет на газеті.

Попередню тару запхали в сумку, всілися і чекають на покупців…

За кілька хвилин підходжу, питаю, скільки коштують персики.

– Двадцять. Беріть, солодкі, домашні, – впевнено відповідає… Ага.

Впевнена, що хтось гарантовано зателефонує в редакцію із критикою, мовляв, я безсердечна.

Не те, що мені їх не шкода. Хто зна, що змушує людей від ранку сидіти під сонцем на запилених зупинках і тротуарах.

З іншого боку, думаю, далеко не всі стихійні торговці бідні-нещасні. Приглядаєтеся до них? Серед них чимало повних сил людей середнього віку, з парасолями, розкладними прилавками. Деякі продають з авто. Із новеньких ящиків пропонують псевдодомашні ідеальні за формою фрукти й городину. І мають того у великих кількостях. То що, виходить, не мають зайвих кілька гривень, щоб орендувати місце на ринку? Думаю, просто не хочуть. Бо на зупинках більший потік потенційних покупців.

Поруч із ними трапляються жіночки з кількома букетиками, невеликим пакетами з буряком і картоплею, зеленню, ягодами… Тут можу повірити, що їм нема звідки більше заробити. А іншим…

Чула, що не можна критикувати людей за способи заробітку. Але в цьому випадку це справжнє стихійне лихо, яке псує вигляд міста.

Знайомий патрульний розповідав, як комунальники неодноразово скаржились на безлад, який залишають після себе торговці. Зіпсовані помідори і фрукти розводять мух і неприємний запах, сміття теж залишають.

У таких бабусь на вулицях можу купити хіба що квіти. Кілька разів за останні тижні на Університетській бачила стареньку із сильним тремором (постійно трясуться руки і голова), яка пропонує перехожим букетики польових квітів. Решту – страшно: на ті дари саду-городу весь день насідають вихлопи авто, пил. Зрештою, продавці ж навіть не мають, де помити руки, і тими руками набирають сливи і помідори…

Та ще гірше, що нас часто хочуть обманути.

Фото ілюстративне

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram