Вечір, темно. Порожня вулиця. Іду додому. На зустріч - троє міліціонерів. Щойно вони порівнялися зі мною, охопило відчуття дискомфорту і бажання опинитися на іншому боці дороги. Якби попри мене пройшли ці самі троє молодиків у цивільному, я би не звернула уваги. І навіть більше: кілька років тому би почувалася навпаки. Форма не те щоби гарантувала безпеку, але все таки…
А за кілька днів після цього випадку побачила результати соціологічного опитування Центру Разумкова - третина опитаних українців відчувають те саме, що й я. У ситуації, коли би вночі на порожній вулиці вони побачили міліціонера, то сприйняли би його як фактор небезпеки. 2006 року, за результатами аналогічного опитування, боялися зустріти вночі правоохоронця неповних 20 відсотків. Що змінилося?
Якось натрапила на фразу: українська міліція – це обличчя влади без макіяжу. Екс-міністр МВС Могильов за кілька днів після звільнення дає першу прес-конференцію на посаді прем’єра Криму, не приховуючи діамантових запонок. Його вчорашні підлеглі професійно вилучають футболки з подякою мешканцям Донбасу та відео з вінком-"терористом" у телевізійників. Заповзято охороняють від народу Печерський суд і паркан Верховної Ради. Переслідують, залякують, влаштовують обшуки у опозиційних політиків і незгідних. Розганяють мирні акції протесту і "заспокоюють" найактивніших протестувальників…
Роботи у міліції стає більше, як і більше невластивих їй функцій. Збройні Сили скорочують, а фінансування СБУ, прокуратури і міліції зростає. Очманіла від розкоші влада боїться озлобленого від бідності народу. І збирається захищати "своє" єдиним їй доступним і зрозумілим аргументом – силою.
Якщо міліція оберігатиме виключно інтереси влади, то більшість людей не просто боятиметься просити у неї допомоги. Вони лякатимуться, коли міліціонер проходитиме поруч. А по допомогу ходитимуть, як у 90-х, - до "авторитетів". Кажуть, що ті якщо брали гроші, чи давали слово, то і захищали, і "розрулювали" ситуації. Та й план їм не треба було виконувати, і мобілки п’яних підлітків їх не цікавили… А тим більше їх не цікавив захист інтересів розжирілих від багатолітнього обкрадання держави представників влади. Навпаки, чим гірша в очах людей влада, тим їм вигідніше. Бо на її тлі вони не виглядають такими вже страшними.
