За якимось дивним, а, можливо, і не дуже збігом обставин наприкінці серпня - початку вересня одне за одним посипалися повідомлення про затримання хабарників. Схопили за руку викладача вузу, начальника відділу екоінспекції, архітектора, двох міліціонерів... Навіть одну кримінальну справу порушили не за отримання хабара, а за спробу його дати.
Аж губернатор Михайло Папієв на одній апаратних нарад обурився численними фактами корупції. І наказав підлеглим "розпочинати день з протикорупційної профілактики, вгамувати апетити і не спокушати долю". "Нікому не раджу гратися у ці ігри", - пригрозив голова ОДА.
Але, крім кількості, вразили й інші закономірності. Бо не думаю, що чиновники раптом під впливом якихось магнітних бур наприкінці літа пустилися в усі тяжкі. По-перше, високі начальники чомусь на хабарах не попадаються (перепрошую, не беруть). Попадаються дрібні посадовці. По-друге, на відміну від нашого губернатора, міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов кількістю задокументованих фактів отримання хабарів, які зростають, пишається. І пояснює, що "рівень корумпованості чиновницького апарату дуже великий, тому пріоритети боротьби у цьому напрямку повинні розуміти усі начальники і обласних управлінь міліції, й інших структурних підрозділів". Тобто у всіх є свої плани роботи. Кому енну кількість кілограмів ковбаси виготовити, кому рядків написати, кому злочинів викрити.
По-третє, дивують невеликі суми хабарів, які фігурують в офіційних повідомленнях. 800 євро, щоби вступити на юридичний факультет, 7 тисяч гривень на двох міліціонерів, щоби закрити кримінальну справу, 3400 гривень за дозвіл на вибір піщано-гравійної суміші... Чи співмірні ці суми ризику потрапити в буцегарню? Нове антикорупційне законодавство посадовців це не зупиняє, вони надалі "спокушають долю" і не гребують - беруть, що дають. А це вже, мабуть, оцінка рівня нашого життя. Бо нове антикорупційне законодавство може бути суворим і нещадним, але нічого не змінить у бідній країні, де більшість людей дає хабарі, а інша більшість їх бере.
