Зараз модно шукати історичні паралелі у російсько-українських стосунках. Найчастіше згадують початок розширення "життєвого простору" Третього рейху Гітлером у 30-і роки ХХ ст. Але ситуація в Криму дуже нагадує події середини ХІХ століття в Чорноморському регіоні, а саме Кримську війну 1853-56 років.

Росія завжди переймалася долею народів поза своїми кордонами більше, ніж власним. Нині вона намагається захищати права російськомовних. Тоді рвалася взяти під протекторат православних мало не в усьому світі. При цьому методи російської дипломатії переважно нагадували поведінку слона у магазині з порцеляною та мало враховували свої економічні та військові можливості.
Головним приводом Кримської війни став ультиматум Росії Османській імперії з вимогою визнати підданими імператора усіх православних, які тоді становили третину населення Туреччини. Стамбул обурено відмовився і почалася війна.

Шансів протистояти значно сильнішій Росії ослаблена внутрішніми проблемами Османська імперія не мала. Але допоміг світ. Нахабство Росії, яка своїми неадекватними апетитами встигла пересваритися не лише з усіма сусідами, а й з наймогутнішими державами того часу Великою Британією і Францією, було покаране. Проти Росії утворився потужний військовий блок, проти якого вже жодного шансу не мала Росія. Технічне відставання перед Заходом було тоді приблизно таким же, як сьогодні.

Засудили дії Петербурга та оголосили війну Росії не лише Туреччина, а й Велика Британія, Франція, Сардинське королівство (тодішня держава на півдні Італії). Сусідні ж Австрія і Прусія оголосили нейтралітет, але зайняли вкрай недружню до Росії позицію.
Наслідок відомий — у Кримській війні (саме тоді один із російських генералів збирався шапками англійців закидати) Росія зазнала серйозної поразки і була змушена пристати на принизливі умови. Її позбавили права мати флот на Чорному морі та тримати арсенали і фортеці на узбережжі.

Та економічні наслідки тієї війни для Росії виявилися значно важчими, ніж військові втрати. Після цього вона змушена була відмінити кріпосне право та почати військові, політичні та економічні реформи.

Нині Росія знову знайшла собі інтереси за межами державних кордонів і знову нарвалася на жорстку протидію світової спільноти.
Нині живемо в ХХІ столітті, а не ХІХ і війни з новою облогою Севастополя не буде. Та неоголошена війна на території України вже йде.

Протистояти Росії сама Україна, як 160 років тому Туреччина, не може. Але цілком можливий новий антиросійський союз держав, які не сприймають ведмежої дипломатії Кремля, що зневажає сусідів та правила світової безпеки.

Війна можлива, але економічними і дипломатичними засобами. Росія знову може опинитися в міжнародній ізоляції, і винна в цьому буде сама.

Друга Кримська?