Сміття і люди

Кілька років тому відпочивав влітку в Євпаторії. Найближчими до помешкання, яке винаймали з родиною, були два пляжі – безкоштовний міський і платний одного із санаторіїв.

На безкоштовному ми були лише раз. Головна причина тому – паління і сміття. Я не палю і не люблю диму. А на безкоштовному пляжі палили всюди. Вітер постійно приносив хмари диму, а пісок був встелений недопалками – і часто ще жевріючими, так що босими пляжем ходити було не варто. Така ж ситуація була зі сміттям, яке не особливо прибирали.

Натомість на платному пляжі не палили. Цікаво, що досягли цього дуже просто. На пляжі був працівник, який у мегафон постійно проголошував різноманітні заклики – до катання на "банані", фотографування з мавпочкою та інші. Регулярно він закликав відпочиваючих палити лише у спеціально відведеному місці, а не біля тапчанів, а сміття кидати в урни. При цьому ніхто не ходив і не перевіряв виконання цієї заборони, але постійні нагадування працювали – люди палили лише у дозволеному місці. А сміття кидали лише в урни.

Переконаний, що переважна більшість людей не є ні закінченими ідіотами, ні бидлом. Однак постійні стреси (різноманітні кризи, мала зарплата або навпаки надто великі гроші, що теж є для когось нездоланним стресом) втомлюють пересічну людину, притлумлюють у ній засторогу від скоєння дрібного зла і відсувають у пам’яті на задній план норми поведінки.

Це я до того, що сміття не кидатимуть під ноги тоді, коли поруч буде контейнер. А ще коли постійно нагадуватимуть – хоча б таблички, що смітити не варто. Звичайно, патологічні випадки дикості трапляються, але вони не масові.

По-моєму, останнім часом вулиці Чернівців стали чистішими. Мені здається це тому, що до святкування 600-ліття у місті всюди встановили урни. Тепер не треба нести кількасот метрів папірець, щоб кинути його в урну.

Хто б поставив їх ще вздовж Прута і доріг?