Днями я отримав цікавий документ. Це був виклик із виконавчої служби з вимогою заплатити штраф за порушення правил дорожнього руху. Найцікавішими у цьому папері були дати. Саме порушення трапилося 28 жовтня 2007 року. Суд, який визначив мені штраф у 17 гривень, відбувся 25 листопада теж минулого року. Через рік прийшло повідомлення з вимогою про сплату.
Факт порушення свого часу я визнав, протокол підписав. Чекав виклику на суд, готовий був піти і подивитися, як це виглядає. Виклик на суд не отримав. Повідомлення про штраф – теж. Рік мене шукала виконавча служба. В результаті заплатив майже вдвічі більше – плюс п’ять гривень виконавцям і по дві гривні за кожну квитанцію банкові.
Виконавець чесно зізнався, що суди на свої засідання нас, простих громадян, навіть не викликають. Чинне законодавство дозволяє судді покарати мене штрафом без мене – очевидно, щоб я не зміг захиститися. Який тоді сенс у такому судочинстві, яке мало б забезпечувати моє право на захист та побудоване – теоретично - на змагальності двох сторін?
Значно гірша ситуація з боргами за тепло та інші комунальні послуги. Судді присуджують борги цілими списками, не надто вникаючи в суть справ. Знайомий адвокат розповів, що виграти можна більшість подібних справ. Насамперед через безграмотність комунальників, які "під копірку" пишуть позови, іноді навіть плутаючи прізвища і адреси.
Ось тільки часто неможливо захиститися – на суди нас не кличуть.
