З року в рік ми спостерігаємо, як церкви у місті приростають новими спорудами. Канцелярії, гаражі, їдальні, туалети... Звісно, церковне життя - воно не лише духовне. З іншого боку, якось наші храми сто років обходилися без прибудов. Ну, нехай: ростуть стандарти життя і запити громад. Питання ж не в тому, ЩО будувати, а в тому, ЯК. Хтось чинить, вибачте за каламбур, по-божеськи, з повагою до історично-архітектурного надбання міста, а хтось - на свій смак і розсуд, наче у власній господі. Греко-католицька церква на Руській обмежилася крихітним флігелем в кутку заднього двору. Біля Параскеви хоч і звели величний дім - все ж вдало інтегрували його в сусідню забудову. Навіть скандальне будівництво на території Святодухівського собору, яке свого часу викликало спротив громадськості, обернулось не надто болісним результатом: туалет сховали під землю, господарську будівлю - між деревами скверу.
Геть інакша ситуація з Миколаївською церквою на Руській вулиці. Спершу там виросла триповерхова будівля невизначеного стилю та невідомого призначення (жодних табличок немає, а єпархіальна консисторія розташована в сусідньому дворі). Критий будинок металочерепицею зеленого(!) кольору, хоч знамениті "п’яні" бані Миколаївської - сині. А відтак з’явилася ще одна архітектурна несподіванка - щось таке по-барачному довге, з величезними металопластиковими вікнами вздовж усієї стіни, крите знову ж таки металочерепицею, але цього разу вже синьою. І головне: воно закрило вид на церкву з боку вулиці Сагайдачного. Не буду вдаватися в ширші подробиці, бо читачі "МБ" вже знають: "щось" виявилося... туалетом, збудованим, як спершу казали чиновники, з порушеннями.
Та не минуло і двох місяців, як порушення дивовижним чином розвіялися. Начальник відділу позапланових перевірок інспекції архітектурного контролю Любов Чорножукова, пояснила, що будівлю зробили вищою, ніж у проекті, цілком законно. А начальник відділу охорони культурної спадщини Олена Пушкова констатувала, що туалет на території церкви необхідний, і поспішила "втішити": вона домовилась із забудовниками, що синю покрівлю на будівлі замінять на черепицю природного кольору. Що й казати - гарне буде видовище: бані церкви сині, дах триповерхівки - зелений, а покрівля "туалету" - "природного кольору". Чиста гармонія!..
Я все ж таки не можу збагнути, що то за туалет з вікнами на всю стіну? До речі, з білими металопластиковими, з якими попереднє керівництво охоронного відділу вело запеклу війну. Зрештою, чому не можна було той туалет зробити підземним, як біля собору, а не вивищувати на додаткові кілька метрів?
Дуже не хочеться, щоб цю ситуацію хтось розглядав у релігійно-конфесійній площині. У кожній сфері є люди без смаку і без поваги до культурного надбання. А ось приводити їх до тями - справа чиновників. На них і лежить відповідальність. Час відписок нині минув. Гадаю, громада міста не миритиметься з потворною спорудою в історичній частині Чернівців. Тим паче, що вона завдала нищівного удару по туристичній привабливості місця. Раніше люди, які приходили оглянути дерев’яну Миколаївську церкву на Сагайдачного, могли на протилежному боці вулиці побачити іншу перлину. Тепер же милуються "туалетом".
