Міняю щастя

Давно планувала започаткувати тематичний блог про телебачення. Та все не знаходила приводу – нової програми, яка би справила сильне враження. І ось нарешті з’явилася телеподія, про яку неможливо не сказати. Це реалиті-шоу "Міняю жінку" на "1+1".
Кожен із нас бачив безліч комедій про обмін тілами. Тут відбувається приблизно те ж саме, адже обмінятися сім’ями – все одно, що опинитися в чужій шкурі.
Отже, молоду чарівну домогосподарку з Києва Таню (забезпечений чоловік і маленька донька) відправляють до села в Чернігівській області. А звідти їй на зміну їде ще молодша і не менш чарівна домогосподарка Валя (малозабезпечений чоловік і троє дітей). Їм належить провести тиждень у чужій родині, виконуючи всі обов’язки одна одної (крім головного подружнього). Найбільша інтрига в тому, що жінки заздалегідь не знають, куди саме їх привезе знімальна група. Отож, шок столичної штучки від зіткнення із сільською реальністю був цілковито щирим. Ось тут, власне, і є той великий плюс, який треба поставити "плюсам" за цей чудовий проект: щирі, непідробні, потужні емоції. Їх відчувають герої, їх відчувають і глядачі.
Коли випещена "фіфа" Таня розгублено ходить убогим сільським обійстям у пошуках туалету, а особливо коли його знаходить – неможливо втриматися від зловтішання: "поживи тепер трішки, як простий український нарід!" Коли ж Валя, наче Попелюшка до палацу, заходить до великої київської квартири, мимоволі починаєш ототожнювати її з героїнею казки. Здається, зараз вона, така бідова дівка, тут як почне трудитися – то буде вже й не палац, а просто рай якийсь! Так було би в кіно, але не в реальності, де все вийшло з точністю до навпаки. Енергійна Таня, оговтавшись від шоку, почала переробляти цей чужий світ під свої стандарти. Повимітала з-під ліжок і шаф сміття, яке там чи не роками лежало, відіпрала страшну постільну білизну, відмила ванночку наймолодшого малюка (і його самого також), почитала книжку старшій дівчинці, за що отримала від неї зворушливий комплімент: "Ти красіва тьотя!". А головне – вона примусила чоловіка, який знати не знав, що у домашніх справах також можна брати участь, допомогти їй у цьому всьому. Натомість Валя так і не знайшла собі застосування у налагодженому столичному побуті. Першого дня вона купила на ринку найкращі продукти, зварила фірмовий рубіновий борщ, а чоловік приїхав із готовою вечерею з ресторану, сам на стіл накрив і її запросив.
Отже, яка мораль? Може така, що Тані просто пощастило з чоловіком, а Валі – ні? Швидше навпаки, вся ця історія доводить: таких понять як "пощастило" і "не пощастило" просто не існує. Кожен має те, що сам собі створив.
Але не хвилюйтеся за Валю. Повернувшись додому, вона таки змінила на краще своє життя. Не без Таниної допомоги, звичайно.