Історія про Володю із Калинкою та сакурою

День сьогодні якийсь чудний … Сів на знайому маршрутку, але заїхав у невідомий район (цікаво, який же це для мене відомий район у Чернівцях?!). Вийшов із автобуса, поблукав по вулицях, пройшов через гаражі та опинився на зупинці. І тут мене кличе до себе чернівецький колега. Дивина та й годі. Нарешті вже дістався редакції. Якби знав, що сьогодні добре доведеться поблукати, то й GPS взяв би, якби був.
Сьогодні у мене на обстеженні напевно найголовніші об’єкти у місті – ринки та дотично супермаркети. Взагалі у Чернівцях є вулиця супермаркетів – Хотинська. Спеціалізовані на одному виду товарів чи змішані – чимало з них знаходяться на цій вулиці.
На сайті міськради є перелік ринків і мікроринків Чернівців – їх 25. Спершу вирішив побачити великий та відомий "Калинівський ринок".



Їхати довелося довгенько – сподобалося, що проїздили мостом над бистроплинним Прутом.



Коли звернув увагу на сам ринок, то були одні слова не для друку. Оце так ринок так ринок, всім ринкам ринок.



Тепер зрозуміло, чому у Чернівцях так багато дорогих авто.



На "Калинці" (як називають його чернівчани) всього багато.



Навіть шнурків цілі гори, не кажучи про більш поширені товари.



Здивувало те, що є навіть двохповерхові "точки" – контейнер на контейнері.



Чернівчани досить вправно торгують, особливо багато послідовників Леоніда Макаровича Кравчука – їх легко виділи із натовпу через візочки-"кравчучки".



Добре, що скрізь заасфальтовано, під навісами через прозорий дах світло.



Головне слово – багато.



Багато кепок, багато пиріжків, багато людей, багато картоплі, багато олії…



Є схеми евакуацій і різні інформації.



Найбільше чернівчани верталися із ринку із килимами та вінками.



Проходив ряд із одягом.
– Хлопче, постривай. У тебе бабуся є? – запитав поважний чоловік-продавець.
– Є, – здивовано відповів.
– Ось подивися яка сукня. Буде до дідуся бігати.



Як і на кожному ринку, дуже багато місць для харчування – кухня дуже різна. Музика лунала якась східна. Також продавці полюбляють азартні види – то в карти, то в нарди, то в армспорт. Аби позмагатися.



Сів на тролейбус і поїхав до "Боянівки" – як зазначає реклама, то найбільший торгово-розважальний центр у західному регіоні.



Ледь не проїхав цей комплекс, адже порадили вийти на супермаркеті "Караван".



А виявилося, що це лише частина ТВК "Боянівка". Знову практично ті ж враження, що і про "Калинку".



Гігантська будівля на 140 тисяч квадратних метрів, розрахований на 12 тисяч відвідувачів – не знаю чи залишився, але був точно найбільшим в Україні подібним комплексом, найбільше в країні боулінг-доріжок і таке інше.


Розваг багато, але сьогодні мене цікавили лише супермаркети. Зайшов у "Караван" – величезний супермаркет товарів.



Магазин як магазин. Багато різного товару та продуктів. Зацікавили апарати самообслуговування. Бачив такі на фруктах і випічці. Взяв я мандаринок кілька, поклав у пакетик і на ваги – натиснув кнопку із зображенням мандарин і вилізла наліпка із ціною і штрихкодом – ось і економія, адже працівниці зарплату не треба платити. Прикольна ідея – але потрібний інструктаж дій.



Сів на тролейбус і покотив на ринок "Центральний". Поки йшов, чуть не вбився. Якогось дива конуси для зупинки були зв’язані мотузкою, яка лежала на асфальті і я у цю пастку попався.



Потім ще жінка заставила їх поправляти. Жах.
Ринок невеликий і продуктовий. Шукав здебільшого продукти, яких не зустріти у Полтаві. Побачив копчені свинячі реберця.



– А скільки коштують оці копченості?
– Ну ці ми не продаємо, бо це для виду та запаху лежать. Просто вже для продажу закінчилися. Ось краще візьміть домашньої ковбаски із рубленим м’ясом за 50 гривень.
– А це справжня домашня ковбаса?
– Ні, із комбінату. Справжня домашня буде коштувати 80-100 гривень за кілограм. Та ще й пошукати треба.
І тут я побачив медову лавку. Ось це вже не міг минути, адже із пасікою знайомий із дитинства.
– Ось беріть прополіс, це ж бджолине молочко.
– А я думав, що бджолиний клей. А маточне молочко ось – у вас же баночки підписані.
Пішов далі – знову мед. І тут побачив диво – вітамінну "бомбу" – 10 різних сухофруктів залиті медом. Коштує ця "вибухівка" не дешево – півлітрова банка обійдеться у 60 гривень.



Також багато було сушених та законсервованих грибів. Але й ціни тут теж "кусалися". Півтора літрова банка білих грибів і за сотню може коштувати.



І овечий сир "будз" також можете придбати тут. Куштувати не те, що дозволяють, а навіть вимагають.



– А скільки коштують гранати?
– Різна ціна, залежно від розміру.
– Ось цю можна. А покуштувати дозволите?
– Не проблема.
– Скільки з мене?
– 12 гривень.
– У мене лише 10.
– Ну, добре. Давай десятку.
Фрукт виявився смачним та червоним. Тепер дислокуємся далі.
Жінки вздовж муру парку імені Шевченка садили алею із дерев.



– А що це ви саджаєте?
– Це буде алея сакури – 40 дерев посадили. Сакура – це японська вишня.
В Ужгороді бачив це дерево. З виду – яблуня, квітне теж рожевим цвітом, що схожий на яблуневий. А ось плоди не бачив. Може і справді вишня.
І ось з цього моменту почалася моя "одіссея". Колеги порадили відвідати комплекс "Depo’t". Запитав у чернівчанки і дізнався, що через кілька зупинок, якщо поїхати тролейбусом буде цей комплекс. Коли їхав першого дня до аеропорту, то запам’ятав як виглядає цей комплекс. Коли вже всі пасажири вийшли із тролейбуса і мені повідомила тітонька, що це кінцева зупинка.
Запитав ще раз. Сказали, щоб вийшов на зупинці поблизу торгівельного комплексу "Майдан". Вийшов, знову запитав.



– Так тобі депо чи "Depo’t"?
– Торговельно-розважальний комплекс треба.
– Так це ж на Головній. Чого ти сюди забрався? Тепер потрібно із пересадками їхати.
Отак помандрував містом. Шукав комплекс, а знайшов депо.



Таки дістався до цього комплексу. Сподобався фонтанчик у центрі та те, що працював ескалатор. Прогулявся, попитав про товари та розваги. Навіть ледь не забронював групі своїх друзів відпочинок.



Після "Depo’t" перейшов дорогу і побував на ринку "Головний". Це прикольно – у Чернівцях є "Центральний і "Головний" ринки.



На "Головному" найбільший ажіотаж викликав продаж живої риби.



А найбільше хотілося потрапити на ряди, де продають бабусі із пригорода. Що ж такого цікавого вони привозять до Черніців?



– А що це у вас – щавель?
– Ні, це черемша. Це для салату. Відваріть яйце в поріжте із черемшою – у ній вітамінів багато і добра дуже. А ще якщо відварити картоплю, чи і посмажити, то взагалі буде одна смакота. Ось спробуйте.



На вигляд листочки такі як у щавля, але на смак – один в один часник молодий і зелений.
– Ого, так це якийсь часник.
– Та ні, кажу ж черемша. А ще у мене ось мед майський. Дорогий, бо лише на лікування беруть, але смачнй дуже. Я не обдурю, бо я стара "суботниця".
– Яка "суботниця"? Може пасічниця?
– Та ні, віруюча людина тобто. А ти звідки приїхав? – тітонька пильно подивилася в очі.
– З Полтави.
– А то я чую, що східняк по мові. Так тебе Володя звати?
– Ні, Денис я.
– Ну бувай щасливий.
– Вам теж хорошої торгівлі.



Ледь втримався не засміятися. Згадав про розповідь подруги, коли її в Туреччині місцеві завжди називали Наташею. А в Чернівцях – Володя. Уже москалем був, іноземцем теж. Цікаво, що далі …
Тут продавали саджанці дуба та сосни. У Полтаві здебільшого продають лише фруктові дерева. Хотів би придбати кущики чорниці, але до Полтави їхати 20 годин – навряд чи довезу.
Ще прогулявся у торговому центрі "Формаркет".



Дуже подобається те, що у Чернівцях багато таких центрів багатоповерхових та із балконами – цікаво просто прогулятися такими закладами.



– Добро дня, а не підскажете, де можна лампочку електричну придбати?
– Тобі яку – звичайну чи економку?
– Звичайну, 100-ватну.
– Тоді тобі не сюди – вийди і пройди на квітковий ринок, запитай там. А то тут лише за 40 гривень. Воно тобі нада, – щиро порадила продавець фруктів.



У Полтаві як такого квіткового ринку немає – є пару квіткових рядів. Взагалі, помітив, що чернівчани дуже люблять дарувати квіти. Із квітами на вулиці помічав як молодь, так і літніх людей. Це викликає велику повагу і бажання запозичити цю традицію.



Ринок "Буковинський" невеликий, але від резинових капців до винограду придбати можна.



У Чернівцях є невеликі мікрорайонні ринки, є великі супермаркети (місцеві і українського "розливу" – "епіцентри", "фокстроти", "метро" та інші) і велетень-ринок. Дістатися до них досить легко і якоїсь нестачі у продуктах я не помітив. Саме тут вповні можна зрозуміти фразу – можна все, аби гроші. Також на кожному ринку були чоловіки, що міняють валюту. У Полтаві їх досить ганяють, тому вони кучкуються на одному місці – в підземному переході. У Полтаві небагато торгово-розважальних центрів, їх добре знають полтавці і вони надсучасні, "круті". А у Чернівцях у спальних районах, далеких від центру знаходяться на порядок "крутіші". Аж якось шкода. Це вже не беручи увагу "Калинку". Нічого, все одно Полтава – класне місто. Ось розростеться, з’єднається із Кременчуком і тоді ще подивимося. Далі буде ...
А тим часом у Полтаві учасник проекту Юрій Дюг розчарований продавцями на оптовому ринку.

А тим часом у Чернігові учасник проекту Михайло Салітра шукав кошерне сало.

А тим часом у Рівному Олександра Стародуб (Сушка) посмакувала лінивою капустою.