Життя триває…

Добігають останні дні 2014 року. Він був складним і трагічним. Сповненим болю, сліз… і надій. Ми втрачали найкращих і найдостойніших. Ховали чернівчан – героїв Небесної Сотні Олександра Щербанюка й Василя Аксенина, які загинули на київському Майдані. У траурній процесії йшли тисячі людей. Слова "Слава Україні! Герої не вмирають!" набули для нас особливого змісту.
У Чернівцях з’явилися вулиці Героїв Майдану, Небесної сотні, Олександра Щербанюка, Василя Аксенина.

Улітку та восени ми прощалися з військовими, які загинули на Сході… Молоді чоловіки і зовсім юні хлопчики. Несли їм оберемки квітів. Плакали й дорослі, і малі. Навіть старовинний годинник зупинився на ратуші, не витримавши біль втрати.

Кажуть, те, що не вбиває, робить нас сильнішими. За цей рік ми стали жорсткішими, але й більш жертовними. Допомагаємо біженцям з Криму та Донбасу. Допомагаємо нашим військовим, які воюють на Сході. До цього долучилися навіть діти. Чернівецька школярка Евеліна Якубенко віддала свої кишенькові гроші на потреби армії. Учні гімназії №5 придбали для бійців тепловізор. Таких прикладів – сотні, а то й тисячі. Чернівчани віддають гроші зі своїх зарплат і пенсій, щоб одягнути та нагодувати військових. Волонтери долають тисячі небезпечних кілометрів, щоб довезти все необхідне.

Нам було нелегко, але ми готові це все терпіти, стиснувши зуби, щоб далі легше жилося нашим дітям і внукам. Ми всі сподіваємося на гідне життя в гідній державі.

Днями йшли зі знайомою вулицею Ольги Кобилянської. Біля РАЦСу цілувалася щаслива молода пара, гості пили шампанське, на тротуарі лежали пелюстки троянд. "Люди одружуються і в такий час. А то за цими сумними подіями якось забуваєш про щось гарне та веселе, – сказала Наталія. – Я тобі ще не казала, що моя донька вагітна, незабаром народить мені внука".

Життя триває…Не втрачаймо віри та надії на власні сили і Божу допомогу.

Здоров’я, добра, щастя нам у новому році! І миру всім нам!