Двірники метуть сміття під ноги

На тролейбусно-автобусній зупинці‭ ‬о‭ ‬08.30‭ ‬чекає на транспорт кілька десятків людей.‭ ‬Підходить двірник‭ ‬із великим пакетом і мітлою.‭ ‬Не звертаючи‭ ‬уваги на присутніх,‭ ‬чоловік‭ ‬починає мести сміття прямо під їхніми ногами.‭ ‬У повітря здіймаються хмари пилюки.‭ ‬Люди розбігаються в різні боки.‭ ‬"Ви забруднили мені білі штани,‭ – ‬обурюється дівчина.‭ – ‬Як я тепер поїду на роботу‭?‬ Повертатися додому,‭ ‬щоб переодягнутися,‭ ‬не маю часу‭". "‬Міг би прибрати вранці,‭ ‬а не тепер,‭ ‬коли люди поспішають на роботу‭"‬,‭ – ‬радить жінка літнього віку.‭ "‬А‭ ‬я що‭ – ‬не на роботі,‭ – ‬огризається двірник.‭ – ‬Ви хочете спати,‭ ‬а я маю замітати‭ ‬в цей час.‭ ‬Я теж хочу добре виспатися.‭ ‬А працювати буду тоді,‭ ‬коли й інші‭".

До зупинки під’їжджає тролейбус.‭ ‬Перестрибуючи через мітлу‭ ‬й купи сміття,‭ ‬люди‭ ‬кидаються до нього.‭ ‬Не припиняючи замітати,‭ ‬двірник‭ ‬вдаряє‭ ‬по ногах молодого чоловіка.‭ ‬Той починає кричати:‭ "‬Не можете не‭ ‬підмітати,‭ ‬доки люди не сядуть у тролейбус‭!" ‬"Який розумний‭! – ‬кричить йому вслід сердитий двірник.‭ –‬ Сам бери в руки мітлу‭ ‬й‭ ‬підмітай‭"‬.

Розмова продовжується‭ ‬в тролейбусі.‭ "‬Ми приїхали‭ ‬із чоловіком до Чернівців‭ ‬1960‭ ‬року,‭ – ‬розповідає‭ ‬жінка пенсійного віку.‭ – ‬Тоді двірників у місті навіть не було видно.‭ ‬Вони прибирали вдосвіта,‭ ‬коли всі ще спали.‭ ‬Так само рано-вранці машини поливали вулиці.‭ ‬І коли ми йшли на роботу,‭ ‬місто було чисте-чистесеньке,‭ ‬ніби вмите‭"‬.
‎
– ‏Моя прабабуся розповідала,‭ ‬що за Австрії центральні вулиці та площі двірники мили милом,‭ – ‬підключається до розмови чоловік середніх років.‭ – ‬Причому робили‭ ‬це‭ ‬так непомітно,‭ ‬що їх навіть ніхто не бачив.‭ ‬Казали,‭ ‬що вони прибирали вночі,‭ ‬щоби не заважати чернівчанам.‭ ‬А зараз метуть тобі на ноги,‭ ‬ще й ображають‭"‬.‭