Пригадую, було по-літньому тепло і сонячно. Настрій був піднесений, святковий. У Центральному парку зібралися сотні людей у вишиванках, звідусіль лунали пісні українською мовою, що дивувало.
А ще вразила велика кількість міліціонерів із гумовими кийками, що кидалися на тих, у кого в руках були синьо-жовті прапори.
На фестиваль приїхали майже 50 вокально-інструментальних ансамблів, 30-рок-гуртів, поп-музиканти, барди, актори. Загалом було понад пів тисячі виконавців з України, Канади, США, Аргентини, Польщі. Міські готелі були переповнені. Ночували на квартирах, у наметах.
Всі просто шаленіли від "Сестрички Віки", "Братів Гадюкіних", "Тризубого Стаса", "Гуцулів", Андрія Миколайчука з його "Підпільником Кіндратом" та "Піду втоплюся у річці глибокій".
Особливо запам’ятався заключний концерт 24 вересня на стадіоні "Буковина".
При вході стояли міліціонери і ретельно всіх перевіряли на наявність національної символіки. Один із них довго рився у моїй сумці, сказав, що не можна йти з фотоапаратом, та зрештою таки пропустив.
На перших рядах сиділи особи з радянськими прапорами.
Гран-прі отримав бард Василь Жданкін. Коли він вийшов на сцену, то несподівано для всіх заспівав заборонений тоді гімн "Ще не вмерла Україна". Йому почали підспівувати, залунали вигуки "Слава Україні!", "Героям Слава!".
Присутні на стадіоні раптом розгорнули синьо-жовті прапори. Як їм вдалося пронести їх через міліцейський кордон – важко сказати.
Якийсь чоловік з хлопчиком бігли стадіоном, тримаючи в руках синьо-жовті прапори. Неподалік жінка теж розгорнула прапор, до неї кинулася міліція. Підбігли молоді чоловіки, почали їх відтягувати. Як пізніше дізналася, це були Тарас Чубай і Георгій Гонгадзе, яким під час сутички розбили голови.
На сцені раптом загасло світло. Виявилося, що міліціонери перерубали сокирою електричний кабель. Вони з кийками піднялися на сцену, оточили артистів і почали витісняти їх. Тільки присутність іноземних журналістів завадила розправі.
Заслужена артистка України, солістка дуету "Скриня" Марія Лобурак, яка на той час працювала помічником режисера на Чернівецькому обласному телебаченні, згадувала: "Наступного дня до нас із Києва прийшов наказ розмагнітити, тобто знищити усі записи фестивалю "Червона рута". Не знаю, чи телевізійники виконали цей наказ".
Перший фестиваль "Червона рута" у Чернівцях був найсильніший і став знаковим для багатьох учасників, які стали популярними. Чого не скажеш про фестивалі, які відбувалися пізніше в інших містах України.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
