«Це не люди, а свині якісь». Блог Надії Будної

Чернівчани часто нарікають, що місто забруднене та засмічене. І звинувачують у всьому комунальників, які, мовляв, погано прибирають. При цьому ніхто не хоче визнати і свою вину.

Ось побачене лише за один день. Заходжу вранці в ліфт. Лише вчора його мили, а сьогодні підлога вже обпльована, валяються папірці. Чужий не міг це зробити, бо на вхідних дверях – домофон.

Неподалік будинку хтось залишив пакет зі сміттям – не доніс до контейнера буквально за кілька кроків. А буває, скаржаться двірники, що і з вікон викидають або залишають пакети біля вхідних дверей.

Біля контейнерів валяються старі меблі та мішки з будівельним сміттям. "На євроремонт грошей вистачило. А щоби вивезти відходи, то вже забракло, – обурюється хлопець, який кидає у контейнер пакет зі сміттям. – Мій сусід недавно теж робив ремонт у квартирі. Я бачив, як він пізно ввечері виносив мішки з будівельним сміттям і складав їх біля контейнерів. Кажу йому: "Замовте трактор у ЖРЕПі та й вивезіть". А він: "Не буду я гроші платити, вивезуть безкоштовно". Така свідомість у наших людей".

Двірник Олег розповідав, що доводиться вантажити ці мішки на трактор. Вони такі важкі, що вдвох неможливо підняти.

Йду Алеєю небайдужості до зупинки громадського транспорту. Біля лавиць валяються паперові стаканчики з-під кави, недопалки, гори соняшникового лушпиння, хоча біля кожної встановлена кована урна. На зупинці зібралося чимало людей. Чоловік років 50-ти палить цигарку. На зауваження жінки, яка стоїть поруч, не реагує. Під’їжджає тролейбус. Чоловік кидає недопалок під ноги і біжить до дверей.
Більшість пасажирів виходить біля кінотеатру "Чернівці". Деякі тут же кидають квитки на тротуар.

– Дивіться, ось урна стоїть, чому б не донести сюди, – зауважує літній чоловік. – Це не люди, а свині якісь. Усе життя прожив у Чернівцях, а таким брудним, як зараз, місто ще ніколи не було. Колись так не смітили. За кинутий на вулиці папірець могли оштрафувати на 30 карбованців. На той час це були великі гроші. Зараз немає ніякої культури, ніякого виховання. Люблю посидіти на Театральній площі. То бачу, як молоді люди п’ють пиво і кидають порожні пляшки або бляшані банки на траву. Прошу їх: "Не робіть цього", а вони сміються. Треба вчити дітей ще змалечку, прищеплювати їм любов до чистоти. І робити це повинні передусім батьки.

Заслужений художник України Іван Балан якось зізнався, як йому було соромно перед знайомим з Івано-Франківська, який гостював у нього. "Ми прогулювалися містом, і він сказав, що ніколи Чернівці не були ще такими брудними, як зараз. А що я міг відповісти, якщо це справді так, – не приховував емоцій чоловік. – Коли я тільки приїхав до Чернівців, то тут було дуже чисто. Я пишався цим, хвалився друзям з інших міст. А зараз боляче і соромно. І чим далі, тим гірше".