Якщо часто їздиш у Чернівцях громадським транспортом, то звертаєш увагу на багато речей, які не подобаються. Мене, наприклад, дратують безкінечні розмови деяких пасажирів по мобільному телефону. При цьому вони знімають захисні маски, що заборонено. Чоловік років 40-ка голосно розповідає, що він робив зранку і куди збирається йти ввечері, причому часто вживає нецензурні слова. Жінка в червоній курточці описує весілля, на якому побувала: "Їсти не було особливо що. Подавали лише три гарячі страви. За ті гроші, що ми подарували, можна було у кращий стіл накрити". Чоловік праворуч розповідає комусь із подробицями про візит до лікаря, здані аналізи. І так усю поїздку.

– А мене дратують пасажири, які замість того, аби пройти вглиб салону тролейбуса чи автобуса, скупчуються біля дверей, – каже моя знайома Ніна. – Так можна травмуватися або навіть випасти, бо двері відчиняються автоматично. Зрештою, хоча би трохи думали про тих, кому незабаром виходити. Адже людям доводиться буквально розчищати собі шлях і силоміць розштовхувати тих, хто заступає прохід. А ще мене дратують пасажири, а це здебільшого молодь, які заходять із наплічниками й не знімають їх. Якось хлопець вдарив мене боляче у спину, зачепив блузку і порвав її. І навіть не вибачився.

– Є особливий вид пасажирів, які швидко забігають у маршрутку, займають місце і задоволено вмощуються на сидіння. А потім тицяють гроші тим, хто стоїть, і просять передати їх. Такі люди мене дуже дратують. Спершу заплати за проїзд, а потім уже сідай, – обурюється Сергій Костянтинович. – Також дивує манера деяких водіїв огороджувати сидіння біля себе мотузкою або ланцюжком, щоби пасажири не сідали. Начебто роблять це з метою особистої безпеки. Хоча маршрутка переповнена – аж тріщить, а одне місце порожнє, бо так хочеться водієві.
Ми нібито знаємо, що в громадському транспорті слід поступатися місцем людям похилого віку, людям з інвалідністю, вагітним, але останнім часом таке можна вкрай рідко спостерігати.

– Я просто не можу дивитися, коли сидить хлопець і слухає музику в навушниках, а поруч ледь стоїть бабуся. Хочеться підняти його і запитати: "Хто тебе так виховував, хлопче? Адже це може бути твоя бабуся", – не приховує емоцій 72-річний Павло Дмитрович. – Також мене дивує, коли заходить мама з дитиною 8-12 років і просить звільнити їй місце. Неодноразово бачив, як підводилися чоловік чи жінка у віці. "Навіщо ви це робите?" – казав їм. "Та нехай посидить дитина, бо стомилася в школі", – чув у відповідь. Невже такий великий хлопчик чи дівчинка не може постояти дві-три зупинки, тримаючись за поручні?

Отож, їдучи в тролейбусі чи автобусі, треба дбати не лише про власні інтереси, а й не забувати про інших людей, які їдуть із вами поряд…