21 березня – День працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення. Це професійне свято людей, без яких неможливо уявити наше повсякденне життя.
Вони дбають про чистоту міста, завдяки їм у наших домівках тепло, надходить газ, світло, з кранів тече вода. Хоча ми часто нарікаємо на їхню роботу. Можна почути: "Якби ви подивилися у Німеччині… Якби ви побачили в Польщі… Які там всюди порядки!"
Та при цьому ніхто не говорить, що ставлення людей до чистоти там теж інше. І мало хто знає, що в Чернівцях більшість працівників комунальної сфери – пенсійного віку. Це переважно сільські мешканці, міських – одиниці.
У найближчому майбутньому може статися так, що не буде кому прибирати місто та обслуговувати чернівчан.
– Містяни часто нарікають, що брудно, але самі смітять, – каже інженерка із садово-паркового господарства тресту зеленого господарства Алла Хомутовська. – Наші працівники прибирають міські площі та сквери. Скаржаться, що їхню працю не шанують. Скажімо, на Театральній площі вигулюють домашніх собак, діти ходять під ялинки в туалет. Зробиш зауваження, а у відповідь: "Це ваша робота. Ви за це гроші отримуєте". Та чомусь міські жителі не йдуть до нас заробляти. Це й зрозуміло: робота важка, брудна. За будь-якої погоди треба підмітати, виносити сміття, чистити сніг, згрібати опале листя, сапати на клумбах, садити та обрізати дерева, косити траву.
Двірник Олег Шабанов, який прибирає біля нашої багатоповерхівки на Гравітоні, доїжджає щодня маршруткою з Остриці. Встає зранку в половині п’ятої, а в шостій вже береться до роботи.
"Працюю здебільшого до 13:00-14:00, а восени та взимку довше. Маю третю групу інвалідності. З дитинства хворію на дитячий церебральний параліч, – розповів Олег. – Мешканці по-різному ставляться до мене. Дехто вітається, дякує. Хоча, буває, зробиш зауваження, що смітить, і почуєш: "Тобі за це гроші платять". А мені хочеться порадити: "Спробуй хоча би один день попрацювати за мене, тоді не будеш так казати". Трапляється, що викидають сміття через вікна або залишають пакети біля вхідних дверей. Я хочу, аби було чисто на територіях, які прибираю. Але треба, щоби мешканці ставилися з більшою повагою до праці двірника, не смітили. Аби була більша зарплата, бо на нинішню важко прожити, особливо тим, у кого є сім’я. Також двірникам повинні давати житло".
Поважаймо важку працю людей, які роблять наше життя зручнішим і комфортнішим. Тих, хто встає із першими променями сонця, бере мітлу, лопату та відро і вичищає наше місто від бруду – і в дощ, і в сніг, і в спеку, і в холод. Тих, хто не спить вночі за кермом прибиральної техніки, хто вивозить сміття, обрізає дерева, садить квіти, ремонтує дороги і труби. Подякуймо їм за їхню невтомну працю. Бажаємо їм міцного здоров’я, благополуччя, домашнього затишку.
