На початку вулиці Шолом-Алейхема неможливо пройти. Просто на тротуарі продавці порозкладали пляшки з молоком, банки зі сметаною, сир у целофанових пакетах, домашню птицю, яйця… На лавках на тролейбусній зупинці видніються свинячі ніжки, кістки, шматки сала та м’яса.
– Ніде навіть присісти на цій зупинці. Зробили тут базар, – обурюється молода жінка з дитиною на руках. – Мене дивують люди, які тут щось купують. Адже ніхто не контролює якість і свіжість цих продуктів. Скажімо, коли подоїли це молоко, чи розвели його водою – ніхто не знає. Сільські жіночки, які продають це все, – без санітарного одягу, рукавичок. Тому можна підхопити якусь заразу чи отруїтися. Ні я, ні мої рідні та знайомі ніколи нічого не купують на вулиці. Краще піти на ринок. Там більше впевненості, що придбаєш щось свіже. Дивіться, що зробили ці "стихійники" зі сквериком! Закидали кущі пакетами, старими газетами, рештками їжі. А ось за цим кіоском зробили "вбиральню". Сморід такий, що неможливо чекати на тролейбус. І ніхто цим не переймається: ні міська влада, ні поліція. Треба зрештою щось робити з цією вуличною торгівлею.
– А медична книжка і дозвіл у вас є? – звертається літня жінка до чоловіка, який продає кістки та свинячі ніжки.
– Та навіщо вам якась книжка? Невже не видно, що все свіже. Свиню зарізали вчора, а розробили нині вранці, – запевняє той. – Беріть ніжки на холодець по 25 гривень. На ринку так дешево не купиш. Чотири кілограми кісток продам за 50 гривень.
Жінка довго приглядається, зрештою витягує 50 гривень і забирає кістки. "Поставлю в холодильник і буду мати на весь місяць", – каже.
Хлопець-школяр запитує у жінки, замотаної хусткою, скільки коштує півторалітрова пляшка молока.
"Не бери, бо ці пляшки збирають на смітниках, – радить йому мама з дитиною. – Сама бачила, як сюди приходив брудний бомж і продавав жінкам пластмасові пляшки по 10 копійок. Краще купи молоко в магазині".
Запитую в жінки, яка розклала на газеті сир і яйця, чому не йде продавати ці продукти на ринок. Та пояснює: "На Удонова кращі ряди забрали перекупники. А сільським людям, які хочуть продати пляшку молока чи шматок сиру, віддали найдальші ряди. Там день простоїш і нічого не продаси. А тут люди йдуть із роботи, то беруть. Хочу ще встигнути на останній автобус до села".
