У тихих Чернівцях учинився гвалт. Антимонопольний комітет порушив справу проти 13 ЖРЕПів за зловживання монопольним становищем - подали на затвердження міськвиконкому економічно необґрунтовані витрати на надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій. А наш трохи недобачаючий (завищені тарифи) міськвиконком не помітив і усе затвердив. І з грудня чернівчани платять за квартиру як голівудські зірки за віллу на Багамах.
Але я не про те. А про сам гвалт. АМКУ голосно так і страшно заявив – розслідуємо... Керівників ЖКГ міста (ретельно підбирали тих, хто здатний висловити думки словами) кинули журналістам, аби захищали комунальну честь. Журналісти мало що втямили, але обурилися (бо їм теж ті тарифи платити). Результат? Платимо. Хіба що декілька ЖРЕПів оштрафують гривень на 100. І прозвітують. Теж так голосно і страшно...
Усе це нагадало номер класика радянської сатири Аркадія Райкіна, де він розповідав про мамонтів і клопів. І запитував: „Ну і де ті мамонти? Бігали, тупотіли, випендрювалися. І де вони? Нема. А клопи? А тут вони (і чухався демонстративно)”. Зміст: „Не висовуйся. Довше проживеш і більше нагадиш”... Тож Антимонопольний комітет чомусь і нагадує отого мамонта – галасу багато, виглядає страшно... А чернівецький ЖРЕП – це такий собі клоп. Дрібний, непомітний, а нагадить (тарифами і засміченими дворами), зачухаєшся...
Результат же в обох однаковий. Один порушив справу, розслідує... і пшикне...
А інший... Іду нещодавно Головною.... 8.45.... Тепло і сонячно. З будинку № 189 вибігає підопічний чернівецьких ЖРЕПів – щур (за їх знищення, яке мудро називається дератизацією, ми платимо тариф разом із квартплатою). Такий грамів на 800. І навіть не вибігає... Повільно так виходить і, прогулючись тротуаром, переходить Головну (і „Мерси”, і „Жигулі”, призупиняються – все ж хазяїн підвалів іде) і крокує до будинку навпроти. Вгодований такий хлопець... – очі розумні – у них віковий досвід виживання. Він теж, як і ЖРЕП, пережив не одне АМКУ... І об’їв та залишив з носом не одного чернівчанина...