***
Но якшо десь там – у развітих демократіях Бангладешу і Шрі-Ланки просто всі біжать і від радості стріляють по вікнах політічєских опонентів і по своїх, бо вибори - то празнік, то в сільських колгоспних, но не менш развітих демократіях, задачі трохи інші.
Тут вибор - то почті святе дійство. Як масово плачущі ікони в церквах, де в дощ протікає дах. Як хресний хід за щастям, добром, коханням і успішним бізнесом після набраних кредитів.
А раз свєте дійство, то появляється купа всякого люду, який коло того божественного мєропріятія стриже капусту і косить зелень. Бо як у великі релігіозні празники в церквах, так і під час виборів у всяких товарісчєй "при ділах" ріст доходів випереджає в десятки разів ріст курсу акцій якогось там мєчтатєля Ілона Маска, чи ше якоїсь біди. Сараки, вони сараки. Якби знали, де і яка прібиль, то краще би вибори в Україні проводили. Щомісяця. Заодно не тра було би в МВФ шось там зичити. А народ би наш був чьотко самозайнятий.
Із найвищим процентом самозайнятості у світі. Той розводить лохів із грошима – і має процент. Той розводить лохів без грошей, но з великими політічєскими амбіціями – і має гешефт. Той лохів розмножує – і має процент від психотерапії. Той реєструє партії – в каждому селі, а під вибори їх продає по пару тищ дулярів за штуку. Подйом – в разів десять. Той ліпит лістовки. Той їх зриває. Той утілізірує зірване. Той в соцсєтях пише "Гімно!", "Слава!", "Ганьба!", "Ура!", "Лучші!" Той посипає дустом вночи попід ворота – вопшим "чорний піар". Той по дусту накладає купи – вопсчє безпрєдєл. А той розносить пиво по сільрадах, сільських церквах, трудовикам і фізрукам в школах – опшим работає з елітою.
Но то таке. Мєлоч пузата. Каждий у нас заробляє, як годен. Тіко би податки не платити, щоби потім питати: "А де моя європейська пенсія? Як в Германії." Але є в сему поважному святому дійстві і солідні чуваки. Рішали, тьорщики і "барабанщики".
Якщо перші кажуть, шо рішають любі діла – ледь не у постєлі партійних вождів (постєль цьоці Юлі не трогать, бо то свєте і се кощунственно), то другі кажуть, шо вхожі до їх жінок, дітей, тьощ, свах, кумів, нанашок, псів, котів і морських свинок. Тобто всього того, шо партійний вождь (чи вождиця) любить найбільше, і там із тими рішають всячєскі діла почті напряму. Ну тіпа, показують патрєт правильного пацана, аби єго поставили на округ, або засунули в список, або просто засунули – в шафу "Трембіта" з трьома дверями і гніздами молі від старого кожуха.
І народ, жаждущий власті ( бо жажда власті - то така штука, шо лучше неї тіко жажда грошей), ломиться до тих рішал і тьорщиків, як на Йордана по свєчену воду. І кажуть, шо помогають. Бігме. Ну і понятно, що трет - то "барабанщики". Їх задача – донести нужні сігнали до нужних вух, аби підняти ставки. Тіпа, а "он той того вже тудиво водив – до тьощі того". "А вон та була у свахи тоїво, злупили три копиці бубликів і штири літри чаю, шо їм си аж очі перевернули, і вже всьо порішала. Почті напряму, но казали, аби ше шось докинути. На бублики си потратили".
Сії політічєскі розклади працюють майже ідеально. Тобто, роками в них задіяні одні і ті ж самі. Хитрозаді жлоби, негідники, шахраї і пройдисвіти. Вопшим, вся краща частина нашого майже досконалого суспільства.
В результаті. "А ви чули, шо Вася вже договорився, шо штири йдуть від "Слуги…" І всі штири – від Черновіц. А як то так? А вот так. Порішав там зо всіма, перетер. І хто йде? Йой. Хто тіко не йде. І Сірожа Лупатий, і Йван Хвостатий, і Митро Кривий… Четвертого не знаю, бо то большой сікрєт. Єго і Вася не знає, хоть і порішав. Вопшим, агєнт самого ЗЕ. Ну і як то Вася порішав? Ну ти ж знаєш Васю. Тако ходив, ходив, нив, нив, стогнав, стогнав, кряхтів, кряхтів, сопів, сопів під дверима, в замочну скважину три рази підглянув, шо й сам Володя ЗЕ не витримав. Дав булку хліба, трохи ковбаси, сказав, шо всім поможе і відправив додому. Бо сараку Вася так там стояв, шо ЗЕ подумав, шо то поману просють. А він добрий чоловік. Сердешний. Видів, які кончєрти давав дешеві – всього тищу-дві за місце. Вот Васьови і поміг.
Во діла. А ше хто йде? Ого. А ше Валєрцьо сімох подав. Та ж в него сім і нема? Хіба може сторожа зо става ше включив. І шо тоже всі від Черновіц? Нє. Валєрцьо - то солідний муж. Масштабна фігура. Того вліяніє, то аж далеко за городи простирається. За наші городи? Та де там. І за наші, і за румунські, і за ромські, і вопши за людські. І хто від Валєрця? Ого. Один солідняк. Поважні газди. Грішка, Ванька, Сєнька, Минька, Вєнька, Манька і навіть корова їх Дунька. І шо? Всі від ЗЕ? Від ЗЕ. Всі, як єден. І куди їх кіко? Всьо тудиво на Кийов? Всьо на Кийов, на Кийов. І трохи на Жмеринку. А в Жмеринці шо? Шо, шо. Чув, шо адміністрацію глави держави перенести хочуть. Ну чув. І шо в Жмеринку? В Жмеринку, в Жмеринку. До границі ближче і до жєлізної дороги. Аби тако, в случаї чого, до Дністра бігом добіг, торбу з харчами через річку кинув і шукай то всьо в молдовських перцях і курудзах. Бо часи тривожні. А курудзи там високі. Сам Володя ЗЕ си сховає.
Но то ше не всьо. То ше є Іллюша. Як єго. Той шо з подрами. А шо то з подрами таке? Та хлів такий. А, Курник, чи шо? Ну да. Курник. То той Іллюша Курник подав чоловік сто. І шо? Всі від ЗЕ? Всі як єден від ЗЕ. І всі проходні. Іллюша зуб дав. Вставний. Во діла. І шо всі солідні? Всі до єдного. Штири Василі Губатих, п’єть Микол Зубатих, три Петри Горбатих, шість Митрів Волохатих і ше всякого люду… Так шо ж то? Якісь клони? Ага, клони. Як вівці. Аби конкуренти своїх не виставили, то Іллюша Курник одразу всі місця і забив. Шоби без варіантів.
Так шо від єдної нашої області пі куполом буде чоловік зо сто. І всі від ЗЕ. Всі як єден. То вже навіть не буде якийсь тако собі парламент. То вже буде тако почті з’їзд. Ше не КПСС, но вже близько. І всі за Неньку. Всі до єдного. І як то їх Ненька всіх витримає на своїм хребті? То тра хребет якогось дінозавра. Ох, моцна наша Ненька моцна. І татар пережила, і москалів, і ляхів, і німців, то й вибори переживе. Не впєрвой.
Олександр Мостіпака
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
