Нового Дєдушку – на царствіє і жутке разоблачєніє. Блог Мостіпаки

Замість Дєдушки – Вуйцьо або Цьоця. Замість диверсантів – офіціант. А замість танцплощадки – космодром Нью-Васюки.

***

Дєдушку Олександра Георгійовича таки чи то поперли, чи попруть із "хати з левами". Послєднє рішення тута за главою нашого чи то ордєна єзуїтів, чи то візантійського двору Петром Лєксєїчим – ще тим царедворцем.



А тута ше є варіанти. Як хтось файно попарит главу ордєна у бані і скаже при тому, що Дєдушка Саша – на фарт, то Дєдушку ше потримают. А як вже баня в прольоті, то Дєдушку перепруть на якесь тепле сидяче місце, де його ніякий Салагор вже не дістане, а всі ці с…ні децентралізації, субсидії, дороги, субвенції та проча дурня лишаться десь далеко збоку. Так і до пенсії можна доперти – без напрягу і за счот оскуднєвшої податкової бази тих, хто ще не задумався над питанням, кому і для чого він ту базу поповнює і де тут гешефт. Ну то таке. Хто яку си хоче владу, таку і утримує. А влада то така зараза, що як є кому її утримувати, то вона си і утримує. Вопшим, хто шо і кого заслужив, то і має. А раз був Дєдушка Георгійович штири роки, то значиться так воно і мало бути. Недаремно ж ми входимо до числа тих шести областей, де сільське населення переважає над міським. Так шо всьо по дєлу. Тепер після Дєдушки старшим буде врємєнно Йван-війт. Шо також підтверджує нашу демографічну традицію – селА тута значно більше, ніж міста.

Но саме круто, це як Дєдушка прокоментував свою відставку:

"А слухайте, я не можу постійно бути. Посади не передаються по спадкоємності, авжеж".

Справді, і так наробився. Ше трохи би посидів, то може би й переробився. І таки да. Не передаються (поки що) у нас посади у спадок. Так шо сякі-такі завоювання демократії в нас ще є. Хоча, всьо поправимо.

Так шо тепер у нас буде замість Дєдушки або новий Дєдушка, або Цьоця, або Вуйцьо. Вопрос, а нафіга? Так тут відповідь вона понятна давно. Бо є ше лохи, які наповнюють податкову базу бездумно. Бо як тіко з’являться не такі лохи, а май кращі і спитают, а куди то наші гроші ви, хлопці, ладуєте, то враз стане багатьом непонятно, а декому і понятно, а нафіга нам та адміністрація з отаким Дєдушкою, Цьоцею, чи Вуйцьом, аби за 25 літ область як була на 65% дотаційною, так і лишалася?

Шо не у спадок - то харашо. Принаймні, точно можемо казати, що новий Дєдушка, Цьоця, або Вуйцьо будуть не з Борівців.

Ага. А на Томнатику розвіється туман...

***

Хто дивився таке совєцьке, рязановське кіно "Гараж", яке дехто навіть (як завжди опісля) став вважати передвісником соціальної і моральної деградації совєцької системи, той мене пойме. Бо в нас цього тижня був свій "Гараж" під назвою "Танцплощадка". А хто то не видів, тому варто би подивитися. Я маю на увазі не "Гараж", бо там актори таки класні, а нашу аматорську "Танцплощадку".

Сюжет нашої "Танцплощадки" простий, як і "Гаража". Там один гараж ділили на всіх. У нас одну танцплощадку, що належить всім, давали одному. Там була якась контора совєцька – почті інтелігентська. Тут – то, шо ми маємо. Так би мовити, срєз наш соціяльний. Унікальний. Син проректора, він же бізісмен (як каже моя теща), він же учоний, він же депутат, він же тєхно-продвінутий. Його родичі – представітєлі точних наук, а заодно й "Слава Ісу!" і "Хвала Господу нашому!".



Вася-узурпатор в двойной, як би сказав Валєр Миколаїч Чинуш, "іконостасі" - тута Вася і как би "народ", "громада", і как би "начальнік города", замаскований під народ. Тута вам і товарісчі-дєпутати від партії проходімца Діми Добродомова – колєги прєтєндента на танцплощадку. А ше студенти в ролі "народу", але вже не Ростіка-дохтура, а Славіка-продвінутого . І ведучий з голосом файного партработніка, де лиш не вистачало "Слава дарагому Лєоніду Іллічу!" Ну і сам прєтєндєнт на танцплощадку в парку – бізісмен, депутат, тєхно-продвінутий Ярослав Петришин із проектом наших Нью-Васюков. В смислі музею науки на танплощадці. Сєзонного. Бо тіпа в зимі наука наша в отстої, то й музею не буде. А в літі (до морозів), то в той музей проходу не буде, а черга буде стояти, аж до "Паркової вежі" (а може і навпаки – від "Вежі" до музею науки).

Опшим, народу буде тьма, бо музей буде крутий. Кажуть, що там вже й так дещо є. Наприклад, кальянна. Для прєдоставлєнія досягнень арабської хімічної науки (не класти ж туди наші самогонні апарати, бо то не так продвінуто і дуже навіть кустарно, ті баняки).

Но то, так би мовити, тіко начало. Бо кажді Нью-Васюки, то є не лише плод уяви автора, а й, так би мовити, результат дєяній разних сословій учасників, які це дійство благословили. Тому то буде такий унікальний музей науки. Якщо так брати, то для всіх сословій. Тут тобі і звьоздне небо з патрєтами Коперніка і Кеплєра і зарисовками ангелів та надписами "Слава Ісу!", і про "дарагого Лєоніда Ілліча" (для уважєнія ведучого), і набори напьорстків, і бібліотека літератури про пройдисвітів, авантюристів і шахраїв, і медальки, пачка грамот і два "красних" дипломи засновника музею.

Опшим, повний музей. Бо до того шо там було? Цирк. І кому той цирк тра з тими верблюдами, песами і ослами. Шо діти їх не виділи? Виділи. А тут буде всьо про науку. Як наливати. Як насипати. Як затягуватися. А поверх того звьоздне небо. І "Слава Ісу!" І всьо то за конкретну налічку, а не якусь ср..ну криптовалюту. Так шо буде у нас посеред парку не лише какашки псячі, а ше й музей.

А ви кажете, шо "Гараж", то передвісник соціальної і моральної деградації совєтчини. Може й так. Але то давно було. У нас є своя "Танцплощадка", як передвісник нашого розвою, расцвєту, прогресу і научно-тєхнічєского прориву в світлє космічєске будуще. Прямо з кальянної на чолі із сином проректора нашого "Хогвартса" і послєднім демократом нашого города Васєю-узурпатором на борту.

То шо ше хтось сумнівається, що ми кудись не туди йдемо? Спріться, православні. З вами томос. Туди. Туди йдемо. В "Гараж". Чи то в "Танцплощадку". І там нам і місце. Бо соціальна, моральна, політична деградація не терпить порожнечі.

***

Отакі, братці, діла наші скорбні. Як би тово не знав, то краще би ся дихало, жило і спало. А як то взнав, то поняв, шо таки біда чорна. Була. Но нас врятували. Бо сталося жутке разоблачєніє. Хуже, чим у саудовському консульстві в Стамбулі. Нас всіх хотіли знистожити. Но спасли.

Очільник наш новий городський, то насправді ніякий не Вася-узурпатор (каюся і б’ю чолом), а то самий справжній Вася-спаситель наш, єжі сі на нєбєсі. Так шо ідіть всі тудиво і кладіть за здравіє, за спасеніє і за милу душу. Бо такого доброго і файного чоловіка в нас ше не було. Бо як то колись гуси Рим врятували, а мальчік з дудочкою усяких щурів із міста вивів, так нас усіх грішних очільник наш врятував від діверсантів, отравітєлів і тєрорістів.

Ой, то такі були тяжкі люди. Дуже тяжкі і страшні. Всякі чабани. Вони знали страшні і всякі шкідливі науки. Тіпа фізику там, хімію, механіку і прочу лабуду. І шо вони задумали і робили? Ой, лишенько. Товово всьо знаючи, вони рвали нам водогін. Підкручуючи тамово шось. А тепер Вася-спаситель наш їх відправив додому і всьо у нас буде з водою фрумос.

Бо на місце отих всяких знавців різних страшних, темних і хитрих наук прийдуть від Васі і Валєрця наші абсолютно "стерильні" товарісчі – сторожі ставків і офіціанти з ресторацій. Вони всяких фізиков, хімійов і механіков не вивчали і дурним си голову не забивали. Шо де підкручувати і шо звідки відкручувати, вони отродясь не чули і не виділи, то ніяких кознів на нашому водоканалі вчиняти більше не будуть – ні диверсій, ні отравлєній, ні терорів. І потече до нас вода повним широким потоком. Бо більше ніхто і ніщо їй не заважатиме текти, куди вона сама захоче.

А вона, понятно ж, шо не дурна якась така водище, що при діверсантах чабанах із труб витікала, бо вони десь шось підкручували.

Тепер вона наша свята водиця, яку правильні попи освятять, правильні дяки віники і кадила потримають, в правильну капличку занесуть, а правильні пацани в халатах "від Ердогана" в правильну ополонку з тою водою на Йордана пірнуть. І більше ніц у нас вже не прорве, не витече. І будемо всі миті, чисті і пахнющі. Привикнемо. Бо в тілівізорі ж Вася –спаситель будуть казати, що то всьо, насправді, файно пахне. А як не вірити тілівізору? Та то таке, ніби не вірити самому собі.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram