Красномовна Таня, нетерплячий Вася та «зажиг» у «Затишку». Блог Мостіпаки

Сезон новий політичний стартував буйно. Ніби бик, що женеться за червоними штанами. Очі вирячив, ніздрі роздуває, копитом землю риє, язика висолопив, а куди біжить – не знає. І куди добіжить – теж не знає.

***

Цього тижня Віталь Михайлович на ефірах зажигав, як тінейджерка-мажорка на свою "днюху" в нічному клубі. Що не включиш – а там Віталь Михайлович. Куди не клацнеш, а там Віталь Михайлович.

Хотів миску борщу з каструлі у холодильнику налити, а звідти… Блін... Довелося каструлю тричі перехрестити. Та то таке. Ближче до виборів доведеться і холодильник, і телевізор, і радіо, і мікрохвильову, і пральну машинку перехрестити і "зняти навроки". Бо ж полізуть звідусіль. Але Віталь Михайлович чим мене зацікавив? А тим, що він як солдат швейцарської гвардії. Той завжди готовий кинутися на захист Папи Римського. А Віталь Михайлович завжди готовий до участі у будь-яких виборах. "Що стосується мене особисто, то я готовий на перевибори. Але перевибори мають бути і міського голови, і депутатського корпусу", - сказав Михайлішин.



Ще б пак. То Ілюк може бути проти виборів, або Петришин. А для Віталь Михайловича вибори - це зоряний час. Про це знає у місті не лише кожна бабуся, чи дідусь, але й кожен стовп, сітілайт і білборд. Вони вже застигли в німому очікуванні білозубої посмішки чоловіка середніх літ у білій сорочці. А без виборів у місті - мрак і жуть, як сказала би Еллочка Людоєдка. Телеканали показують намальовані губи дівок, що ледь не прилипають до моніторів, газети пишуть про цілющі ікони, а сайти знічев’я переписують поліцейські хроніки.

А уявіть собі щастя виборів. Усе тут же розквітне, розкисне, заворушиться, заслиниться, запіниться і почне "мочити", "товкти", славити, хвалити, чортихатися і богоносити. І все про тих, хто у мирний час заслуговує хіба що на вітання у "Даруємо пісню", "Вулиці Святковій", чи "Панно кохання" піснею "Как упоительни в Рассєи вечера", або "О Боже, какой мужчина…".

***

Нинішнього тижня вся Нижня, а за нею і Верхня Калічанка завмерли біля голубих екранів. Та так завмерли, що дехто і досі не може від них відлипнути. Жінки відшкрябують чоловіків, а чоловіки - жінок. То що ж таке сталося на тих двох Калічанках?



А сталося таке, що навіть Демосфен вдавився своїми камінцями на березі моря, а Ціцерон з’їв свою промову проти Катіліни, викарбувану у мармурі. Наш депутат (бо я теж до тих Калічанок маю такий-сякий стосунок) Таня Бешлей виступила на сесії міськради із запальною промовою. Вогонь горів в її очах і палахкотів у серці, слова карбувалися чітко і виразно – з почуттям, толком і розстановкою. Каспрук відірвався від Фейсбука, а Михайлішин – від "Однокласників", весь БПП від заздрощів згриз систему для голосування, а "Батьківщина" вирішила скласти мандати, бо її депутат Артур Мунтян безнадійно програв Тані змагання у красномовстві.

"Прошу передати слово депутату Володимиру Бешлею", - сказала Таня.

І після промови, гордо так передала то слово. "Ого!", сказали жіночки на обох Калічанках. - Оце наша Таня їм дала. Оце дала!". "Ти чула, Маріє, як Таня виступала? Аж Каспрук рота роззявив!"

"Та не чула. А що, то він так позіхав?"

"Та не позіхав, То він Таню слухав".

"О, ти диви! І хто би міг подумати!" "І що вона їм таке сказала?"

"Та Володі слово передала".

"Ти диви, і за брата не забула, Молодець! Файні діти. Будемо і далі за них голосувати. Наші ж, калічанські".

Отаке то диво сталося. А тепер ще як Мунтян, Ткачук і Тихонович заговорять, то їх усіх хоч вагоном у Верховну Раду відправляй. Аби тих достойників там замінили. Вміють же буковинці всіх дивувати. Ой же як вміють.

"Передайте слово депутату Володимиру Бешлею!" Ти диви, як файно звучить. Як пісня, що ллється із небес у ніч повного Місяця.

***

У Чернівцях цього тижня дали старт останньому дерибану, за яким можливий лише передерибан раніше роздерибаненого. Бо дерибанити вже більше нічого. Ще хіба можна продати чашу для голосування з міськради і саму міськраду. Але якщо чаша має хоча би якусь цінність, то міськрада – так собі. Хіба доплатять солідно, то хтось забере. Тому взялися дерибанити землю в історичному центрі міста. А оскільки в усіх інших – навіть геть безсовісних, ще десь у глибині піджаків теплиться совість, то вирішили надати це право першому серед рівних і найбільш достойному із достойників – Василю Сафроновичу Продану.

От йому і дозволили викупити землю на вулиці Університетській. Василь Сафрнович, прихопивши шмат земельки, як завжди сказав, що винен Бурбак. Наші геть не жадібні і не заздрісні європейські мешканці традиційно втерлися.



А Каспрук наклав вето. А Василь Сафронович наклав на всіх. Так вони і жили - хто на заробітки втік, тому пощастило, бо він того вже не бачив. А хто не втік, то теж добре. У центрі побільшає місць, де на історичній земельці можна буде схавати блюда традиційної буковинської кухні, яких так хочуть туристи – чебуреки, біляші, шаурму (з майонезом один до одного), пиріжки, обсмажені в олії восьмого заходу, і хотдоги. А ще запити "пальонкою". Бо ж за Сафроновичем за історичною земелькою потягнуться інші свідомі чернівецькі капіталісти. Вони ж лишень чекали, хто перший почне, бо самим якось стрьомно було – совість у глибині піджака ще жила. Ох, яка химера ця совість. І який щасливий Василь Сафронович, що зумів її остаточно позбутися. Аж завидки беруть багатьох.

***

Та видно все таки Бог є на світі. Ну, а якщо не Бог, а якась сила, що підтримує баланс у природі та суспільстві. Бо не встиг Василь Сафронович земельку прихопити, як якась нечиста сила весь піар та відбілювання його зіпсувала.

Я про пресуху, де Василь Сафронович, якого дістали Петро Дмитрович та Юрій Ілліч закликами рятувати місто, завершив свій вихід у люди банальним "бля…". Воно ніби й нічого такого. Слово дуже вживане і звучить так часто, що без нього вже ні спати не ляжеш, ні вранці не встанеш. Та все ж. Хтось тут нас вчить не колупатися у носі, розповідає, як він бореться з корупцією, як захищає "простих людей". І на тобі. Сидів чоловік годину – рожевенький, біленький, розповідав, який він добрий, файний, як всіх любить і які Бурбаки "Г!" І трясця твоїй матері…



Хтось дотримав камеру до кінця. Все, як у тій байці про сільського файного жениха. У нову сорочку, нові сподні, нові капці вбрався, вмився і причесався і пішов до файної дівки. Та з дієтою трохи не розрахував – до сливочок із кислим молоком перед тим приклався і на порозі сконфузився. Буває. Так що у політиці, як і в жениханні, головне – витримка. Якщо вже взявся прикидатися рожевеньким, біленьким, пухкеньким і м’якеньким, то засунь своє справжнє нутро глибоко у сливки з кислим молоком. І тримай його там до кінця. Поки або дно не прорве, або кришку.

***

Та насправді найголовніша сенсація останніх двох тижнів набула свого розголосу з легкої руки (чи то з легкого писка) відомого у місцевих вузьких колах "піховшека" Славка-богослова. Він бо вже два тижні страшенно заздрить, а від того і не менш страшенно розвінчує групу місцевих чи то "акул пера", чи то просто "голодних акул", які зустрілися з Бурбаком і Федоруком у "Затишку".



Там їм, за версією Славка, і їсти давали, і наливали, і темники роздавали. Всьо це правда, Славко. Але не вся.

Як мені стало відомо з достовірних і наближених до реальних анонімних джерел, можу тебе інформувати, хто скільки і чого взяв: Чорней, той сім темників за пазуху сховав, Кобилюк – п’ять, щоправда, два із них я в нього заледве потім відібрав – кусався зараза і хвицав задніми копитами. Кобевко так той, вже за звичкою, мішок прихопив і все норовив ще попросити – як ветеран.

Але і це ще не все. Все справжнє почалося потім, як інформують мої анонімні, але всевидящі і всечуючі, джерела – після темників, їди і питва. Сауна, гармошка, дискотека і молодиці з Васьового базару на Зеленій. От пішла жара. Сам Трохимович із ними в платочок бавився. А про інших я взагалі мовчу.

Кобевко так розходився, що половину мішка темників розгубив – молодиці потім ними ящики з помідорами вистеляли. Йшов у неділю і бачив. Беру помідори і очам своїм не вірю. На дні так і пише: "Бурбак: "Продан – Г! Депутати – худоба!".

А біля ящика така молодиця сидить, така молодиця (!!!), таке декольте, що навіть у міськраді такого ні в кого нема. Життя!!! Ех, Славцю, Славцю. А ти заздриш. Та тут і я заздрю, аж слина котиться. Але ж я не богослов. А ти ж учоний. Чи може коли про сім смертних католицьких гріхів ви мали вчити, де заздрість згадується, то вам замість них читали правила гри у хокей на траві?

А ще "новості пакароччєє"

***

Як і очікувалося у попередній серії багатосерійного абсурду, не хто інший, як Бурбак винен в тому, шо на "Гравітоні" не буде басейну. Бо, як правдиво стверджує Василь Продан, Бурбак так купив землю, а місту її під басейн не передав. Та водночас, як правдиво стверджує сам Бурбак, в окрузі Продана на "Гравітоні" цю проблему вирішать: Василь Сафронович під кожен під’їзд і ворота поставить по новій пластиковій каструлі з підігрівом. Газ Митро Фірташ обіцяв поставляти – балонами з Відня. Бусики дорогою з Італії забиратимуть. Трохи дорогувато, але тепла вода буде. Бо, а раптом вибори? Свят, свят…

***

А ще, як стверджує відомий спец по придумуванню і поширенню надуманого Петро Дмитрович, нардеп Рибак піде на вибори скрізь і навіть на мера Чернівців. Щоправда, сам Іван Петрович наразі наскільки всім потрібен і важливий, що, за його словами, зайнятий допомогою мерам Сторожинця і Кіцманя, а також школам, садкам, городам, толокам і полонинам, а ще вівцям і свиням, курям і гусям, котам і собакам. І навіть антилопам гну, хоч їх гуцули у Карпатах із роду-віку не бачили. Все як у тій пісні: "Коло річки, коло броду, два голуби пили воду". Каламутну, видно. Бо якби вона була хоч трохи чиста, то в ній би не водилися ні такі "голуби", ні антилопи гну.

***

Але справжня біда прийшла у комітет Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. Він почав розглядати проект постанови про призначення перевиборів Чернівецької міськради. Протиснутися у кімнатку, де засідає це поважне зібрання, неможливо. Вся вона завалена мішками і ящиками з паперами, доносами, протоколами, записками і вирізками та витяжками з місцевих газет і сайтів. Причому, всі вони суперечать одні одним, навіть ті, що з однаковими назвами, номерами і числами. Чимало є й дисків із фрагментами відео. Там і хтось комусь показує середній палець, а хтось ходить сесійною залою з декольте до пупа та з вирізом до хребта, а хтось виступає і розповідає, що він брат Обами і Трампа.

Усе це до комітету привезли на трьох фірах, шести трофейних мотоциклах із колясками та трьох "Рендж-роверах" з литовськими номерами мерія і депутати Чернівців. Тож нардепи і працівники апарату Ради змушені сидіти на тих мішках і навіть куняти на картонних ящиках. А проходи такі вузькі стали, що народні обранці тепер побоюються і за свою цноту, і за те, аби їх не звинуватили у домаганнях, чи навіть належності до якихось "веселкових спільнот". Потайки дехто з нардепів відніс декілька ящиків в Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ. Там лише глянули, про себе "заржали", але сказали, що довідку не видадуть. Бо, по-перше, надто великий вийде документ із дуже довгим переліком прізвищ, а з анамнезами, то буде десь "Дон Кіхот" і три "Війни і мир". По-друге, важко лише за паперами і фрагментами відео встановити, що ці люди курять у тих Чернівцях. А по-третє, подумки зауважили: "Та пішли вони… ті селюки. У нас тут і своїх вистачає, а санітарів катма – до Польщі подалися".


***

А тим часом, поки екс-князь всієї Буковини і Бесарабії Михайло Миколайович Папієв веде виснажливу боротьбу за щастя трудового народу в фракції "Опозиційного блоку" та вряди-годи їздить до Відня розважати Митра-затворника, в Чернівцях почало сипатися дітище всього його життя. Це не особняк на Роші. І не фабрика індиків у Драчинцях – їй і так приснився безсмертний птах фенікс. Це те, що Михайло Миколайович довго, дорого і ретельно робив за гроші платників податків.

У приміщенні Чернівецької обласної філармонії почали відпадати фронтони та сипатися стіни за водостічними трубами. Так що капітальний ремонт, на який витратили декілька десятків мільйонів гривень, урочисто відкривали і файно музики грали, вдався. Тож тепер Михайло Миколайович, який, кажуть, теж ніби то зібрався в мери Чернівців ( а куди ще в цій країні йому можна збиратися), має що показати. А винен Бурбак. Бо я сам бачив, як він штрикав уночі палицею у той фронтон, а у водостічній трубі робив цвиком дірку. От і доробився. Падає фронтон і тече дірка. І цвик лежить там… Як німий докір.

Олександр МОСТІПАКА

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram