Добра пам’ять Кушнірика, мольфар Віталій та інвестиції у VIP-в’язниці. Блог Олександра Мостіпаки

Чернівецький політичний бомонд (як він себе скромно називає) став наскільки хронічно-безнадійним, що і влітку нікому не дає спокою.

***

Балакаючий (на зарплаті) писок "Рідного міста" Володя Бешлей днями вирішив "шугнути" нового начальника департаменту ЖКГ Ярослава Кушнірика. Він пригрозив, що то, що вони гучно називають фракцією, не голосуватиме за проекти рішень, завізовані Кушніриком, бо того, бач, призначили незаконно.

Володі, звичайно, однаково, що казати, бо він принциповий. Якщо через тиждень скажуть "поміняти пластинку у патефоні", то він із великим задоволенням (звичайно ж, за зарплату), називатиме Кушнірика генієм водогону і каналізації всіх часів і народів і "комунальником від Бога". І жоден м’яз на його стражденно-випещеній від захисту простих людей і безперервної боротьби з корупцією фізіономії не смикнеться. Але от щодо Кушнірика, то я би не був так однозначний в оцінках його можливої реакції, з огляду на короткострокову і довгострокову перспективу.

Він людина добра, м’яка і душевна, можна так сказати. Та має один суттєвий недолік – добру пам’ять, що не зіпсована вживанням алкоголю, наркотиків, тютюнопалінням і надмірним поїданням продукції із невинно вбитих свиноподібних братів наших менших. Та, якщо із Володею все зрозуміло, то іншим бажаючим "тролити" і пресувати Кушнірика і намагатися поставити його "у стійло", де вони самі стоять, за інерцією, ще з 2011 року, я би порадив тричі подумати, якщо своєю головою вони не лише їдять. І не брехати, мовляв, якщо у сесійній залі, то "Денисович – какашка", а вже як під дверима зали, то "Денисович, ти ж панімаєш, ми свої пацани і цьоці". Він про це знає (так, так, Сидорович), списки у нього є, як і адреси округів і досьє на кожного. І пам’ять, як я і казав, теж нічого. Хороша, блін.

Скажете, та пішов ти, це тут до чого? Ні до чого. Просто, якщо років через п’ять якийсь високоповажний Ататолій Анатолійович чи вельмишановний Богдан Іванович випадково десь зламає ногу чи руку через трішечки (всього на три мізинці) відкритий люк, то воно, звичайно, того... Жодного причинно-наслідкового зв’язку. Просто у людини пам’ять хороша. А які у нього добрі, проникливі, глибокі і трішечки колючі оченята. Отак, не дали гроші на об’єкти ЖКГ, а біля об’єкта наступного дня вже крутиться якийсь худенький чоловічок в окулярах і інтелігентно так, виховано, але переконливо розказує жіночкам біля під’їздів, хто то не дав гроші і яке то "що ви обрали" (звичайно ж, без вживання слова "гімно", бо інтелігентний).

І нічого "лічного", як любить казати Василь Сафронович – унікальний у Чернівцях чоловік із розмноження власних недругів. Нічого "лічного"- тіко пам’ять хороша. Так що троль Володя, троль Славіка. По-сусідськи троль. Бо живе ж він на твоєму окрузі, а ти щось дуже вже засидівся в раді – пора рости далі. Із депутата Бешлея "на зарплаті" у просто "Бешлея на зарплаті".

***

Та не одним Володею Бешлеєм аж в Америці село наше славиться.. Он проникливий Василь Сафронович Продан "сотоваріщі", майстри з вираховування різних масонських, сіоністських та інших бурбаківських змов, до яких обов’язково причетні "волинський сіоніст" Микола Трохимович і "кострижівський масон" Арсеній Петрович, взялися через Кушнірика мочити радника мера Карімову. Та оскільки самим то робити якось не комільфо і лячно і пряма кишка вже трохи стерлася від "жимання за бізнес, за тьорки, за діла і за бабло", то вирішили робити це через своїх "балакаючих писків". Бо з писків що візьмеш – нині всунули туди пару рублів, то поки рублі жує, щось і верзе, а завтра відпала потреба, то заліпили його ще одним рублем – дерев’яним, і закрили.

Так от "балакаючі писки" з’ясували, що насправді Каспрук – давно вже не мер і ніколи мером не був (недаремно ж його Чинуш не визнає, а визнає за "хазяїна" лише сільського голову Іванківців та ще одного відставного генерала), а справжньою "хазяйкою ратуші" є Карімова – смотряща від Миколи Трохимовича (без смотрящих тут ніяк, бо іншої моделі влади пацани ніколи не знали і не уявляють). Тут я навіть сперечатися не буду і можу підтвердити – сам бачив, як Трохимович "лічно" вручав Карімовій сертифікат смотрящої і руку так міцно по-батьківськи тиснув, мовляв "вірю, Ірина Ігорівна, впораєтеся, бо ви справжній смотрящий, а не якийсь фейковий Вася при картонному Віталіку". Так і порішили. З тих пір і повелося. Як тільки Василь Сафронович "со товріші" луплять взутим шльопанцем зі всього маху в штангу, то все смотряща.

Як тільки якийсь бовдур на сесії щось ляпне, то "про Данила, то про Кирила", то про євробанк, а йому скажуть, що він таки бовдур, то все теж смотряща. Жах, одним словом. І нема тут ради. Є лише один лік від цього – проносне. Кажуть, що так голову прочищає, що кашлянути страшно. І голова стає, як "табула раса" - справжня, своя, рідна – світла така, світла, майже прозора. Я ж так собі міркую. Якби Карімова з її інтелектуальним і організаторським ресурсом зробила хоча би 1% того, що їй приписують усілякі "клітчасто-сумчасті масони з 90-х", то "картина олією" виглядала би так: річкою Дністер - рівно посередині, плавав би в зад-вперед – від Заліщиків до Новодністровська, "летючий голландець-пліт" із фракцією "Рідне місто" і сателітами на борту. На берегах – із чернівецького і хмельницько-тернопільського боків, стояли би стривожені із баграми і вилами селянські застави, гріючись ночами біля вогнищ. Усяка ж спроба "летючих пацанів" висадитися на берег і закріпитися на прибережному пісочку (хавчика людського попоїсти і потребу в кущах, а не у воду, справити) закінчувалася би криками стривоженої юрби "Геть, геть, нечиста сило!" і настовбурченими баграми і вилами.

А на високій горі - біля монастиря у Хрещатику, стояла би, схрестивши руки на грудях, смотряща і чекала, поки сонце, дощі, селяни на березі, небесні зелені мухи (особливо зелені мухи – вони рідко помиляються) та глибоководні голодні соми не довершать розпочату нею справу. Так що розслабтеся Вася "со товаріщі". "Без надобності" ви їй – мухи довершать справу самі. Де ви бачили, щоби бенгальська тигриця загризла зграю шакалів? Чи шакали напали на бенгальську тигрицю і загризли її? Природа розподілила їхні ролі для балансу – така єдність і боротьба протиріч, але тигр шакалу точно не товариш. Чи може ви вже почуваєтеся вовками, або й навіть левами? Тоді чому ж ваше завивання таке пискливе і схоже на плач?

***

В Чернівецькій міськраді затримали чиновницю за якийсь мізерний хабар – усього 700 доларів. Не буду зупинятися на деталях, бо історія ця, на мою думку, більше по-людськи трагічна, ніж по справжньому кримінальна. Але той хабар, звичайно ж, викличе небачений вереск штатних у місті борців із корупцією. Чекати залишилося недовго – днями позачергова сесія міськради, а "штатних" там мінімум осіб п’ять, що на фоні інших - "глухомукаючих" і "закріпачених", доволі переважаюча цифра. Так що буде і "мер теж брав", і "з мером ділилася", і "пане Каспрук, ваша жінка теж брала і ваші діти брали", "і дайош відставку з розстрілом через гільйотину", і "бля, слова забув, яка с…а рибу загортала" . І ще багато чого буде: сюжети на телевізії, бубніння на радіо, бризкання по сайтах.

Все, що стало у толерантних Чернівцях після активізації у місті "Бригади-2011" щоденною, буденною традицією. Та я би так не старався і не вдавав на місці "штатних" із себе святих, чесних і справедливих борців із корупцією. Чому? Тому що, як казала незрівнянна у своїй життєвій простоті і мудрості Фаїна Раневська: "Под самым красивым павлиньим хвостом скрывается самая обычная куриная **па. Так что меньше пафоса, господа!" Бо у нас кожний "борець" - він же і потенційний кандидат на жертву боротьби із корупцією. То за узаконену за хабар вигрібну яму, то за "ліві" рєшалова, то ще за щось. А боротьба із корупцією і хабарництвом – це наш тренд, мода і фетиш на наступних 30-40 років.

Чим більше здадуть, зловлять, покажуть маски шоу, закриють, тим це краще для безпеки, життя, здоров’я, регулярного сексу і стабільного тиску та цукру нинішніх можновладців і усіх наступних. Бо якщо не будуть ловити і саджати, то і здоров’я і, можливо, навіть життя їх не будуть вартувати навіть ломаного гроша. Так що посадок і затримань на усіх вистачить і в сюжетах багатьох ЗМІ вони стануть такими ж банальними як "вкрав курку – отримав п’ять років" .

І що в цьому найголовніше. Ніхто нікого покривати, прикривати, рятувати не буде, бо не зможе. Бо вижити захоче насамперед сам. Адже, як відомо своя "куриная **па" все ж ближча до своєї голови, ніж чужа. Так що, якби я зараз мав гроші, то би їх інвестував у будівництво VIP-в‘язниць – із джакузі, басейнами, шведськими столами, доступом до порносайтів, елітним бухлом (за потрійну доплату) і баскетбольним майданчиком зі штучним покриттям у дворі (бібліотеки не треба, бо то для цієї публіки зайве - не ті цінності). Повірте, що у найближчі 30-40 років це буде значно вигідніше, ніж вирощувати сою, рапс, соняшник, красти земельні ділянки і прибережні смуги річок та морів, займатися контрабандою і навіть бути депутатом Верховної Ради.

***

І наостанок. У Чернівцях був, є і ще (дай йому Боже здоров’я) не один рік буде власний мольфар. Щоправда, поки що не всіма належно оцінений (ех, невдячні холопи і холопиці), але такий, що має своїх стабільних 10% вірян (чи як їх у цьому випадку називати, не знаю). Так, так, шановні, це наш Віталій Михайлович. Такий завжди усміхнений чоловік.

Минулого тижня, як з’ясувалося, нас посеред літа спіткала велика злива (не сніг, не ковбаса падали і навіть не срібні монети сипалися, а чомусь улітку злива лилися) лише через те, що мером є Каспрук (тут варто уточнити, що його не визнають Чинуш і Чесанов, тому у їх дворах зливи не було, але, на жаль, і ковбаса не падала), а не Віталій Михайлович Михайлішин. Бо у ті благословенні для міста Чернівці три роки, коли був секретарем Віталій Михайлович, як свідчать мешканці чернівецького пригороду Фейсбук, у місті не було злив, весь рік цвіли сади, над ними гули джмелі завбільшки з добру курку, містом ходили щасливі усміхнені (як і очільник) мешканці, посеред міста стояла велика різнокольорова булька з надписом "Євро-2012" за ціною трьох тонн відбірного афганського героїну.

І щоранку Віталій Михайлович у турецькому банному халаті піднімалися на вежу ратуші і турецьким банним рушником (куди, блін, той Ердоган дивиться) розганяли над містом Ч хмари, бузьків і шпаків. О! То були щасливі часи! Всі раділи, як малі діти, особливо бабусі. А тепер банний халат і рушник лише біля ополонки у ставку на Йордана. Sic transit gloria mundi. Тому вимагаю повернути Віталію Михайловичу банний халат, рушник і дати "Справку для вільного доступу на вежу ратуші і телевишку на Цецино". Мер Каспрук, не гнобіть опозицію, не утискуйте нашого мольфара, бо бачите, що злива наробила.

Олександр МОСТІПАКА

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram