Як Іван став паном та шпигуноманія у мерії. Блог Олександра Мостіпаки

Підсумки цього тижня – бізнесові і трохи "шпійонські". А нє... У нас, як виявилося, всі торгують – магазинами, партіями і писками. Причому, останніх найбільше – 42 мільйони, із них 265 тисяч чернівчан. І всі за всіма стежать – за сусідом, сусідкою, кумом, кумою, депутатом, депутаткою, президентом, мером, сером і пером...

***

Коли вихідні і нестача інформації, то незліченним українським ЗМІ, які у пошуках сенсацій нишпорять безкінечними просторами Інтернету, часто навіть муха може видатися слоном.

У цьому випадку слоном став звичайнісінький тарган, якого у Чернівцях у чотиризірковому готелі "Буковина" виявив театральний режисер Сашко Брама у своєму номері. Новина, яку зі сторінки режисера у соцмережі поширили "Подробности", розлетілася швидше, ніж чергова північнокорейська ракета впала у Японське море.



На якусь мить той тарган навіть затьмарив іншу найбільш популярну в Україні живність – жабу. До честі готелю (та й взагалі чернівецького бізнесу, що працює у сфері обслуговування), адміністрація вибачилася (саме це, а не таргана, на мою думку, і можна вважати сенсацією). Бо тарган то просто тарган - живе він у тому готелі ще із часів раннього Брежнєва (не буду брехати – не з часів Франца-Йосифа). І ніхто його там не зловить і не виселить. Навіть із іменного номера Іво Бобула. Навіть сам меценат, бізнесмен і депутат Валерій Миколайович Чинуш на пару з зятем Андрієм – теж відомим меценатом, бізнесменом і теж депутатом (чисте співпадіння), якщо візьмуться ловити, то й вони не здужають.

Отака хитра і живуча "скотиняка". Інша справа, що успіхи у боротьбі з готельними (а також ресторанними, барними, кафешними та іншими) тарганами у Чернівцях були би більш вагомими, якби не специфіка ведення українського бізнесу, яка зводиться до отого "хапаю всьо і якось буде". Бо тут готель, а там грядка з помідорами, а там базар, а там будова-недобудова, а там я варю пиво, а там у ставку розводжу рибу. А тут я депутат, а тут я меценат. Загалом сороконіжка, сорокоручка і сорокоголівка. Ось і результати – там тарган виліз, там щось скисло, там щось впало, а там щось украли, чи здохло, чи всохло. Та загалом усе нормально - середня температура у палаті 36,6, хоча в одного - холера, а в іншого – пневмонія.

І Валерій Миколайович, поважний міський газдовитий чоловік, тут далеко не самотній, бо такий бізнес – не його винахід. В інших масштаби ще крутіші – тут варю сталь, там банкую, там знімаю кіно, тут граю у футбол, тут сію рапс, а там ліплю цукерки, розливаю спирт розведений водою з цукром (називається "горілка") та продаю усіляку хринь у супермаркетах. І результати приблизно такі ж – здохло, всохло, вкрали. І вже не знаєш, де той рапс, а де сталь, де футболіст, а де артист, де ковбаса, де цукерки, а де їх соєво-пальмова імітація.

Отакий бізнес. А який бізнес – така й економіка. Яка економіка, така й політика. Яка політика, таке й управління. Яке управління, такі й рішення. Які рішення, такі й результати. І далі. Не вірите? То зловіть отого таргана і запитайте. Він із часів раннього Брежнєва ще й не таке бачив. Не зловили? Самі й винні.

***

І знову про бізнес. Цього тижня засвітився ще один чи то політик від бізнесу, чи бізнесмен від політики Богдан Ковалюк. Поки у міськраді "своя" більшість, то Богдан вирішив отримати дозвіл на добудову магазинчику – всього лише зайвий поверх. Думаю, що вже все "перетер" із колєгами, аж тут вилізли несподівано сусіди і підняли ґвалт. Тепер ще й доведеться "терти" з сусідами – непередбачені витрати. А тут ще й мер взявся розвінчувати відомого економіста щодо його ідеї тунелю під аеропортом і людськими городами.



Тож з’ясувалося, що в той час, коли відомий науковець і не менш відомий депутат Ковалюк проштовхує ідею тунелю, "він не може впоратися зі своїми невеличкими підприємствами, які не платять майже податків і дають поганий сервіс" (цитата мера). Мер, звичайно ж, може всього не знати, помилятися і навіть маніпулювати як політик. Тож, не повіривши йому, я вирішив сам подивитися на бізнес-об’єкти, до яких так чи інакше мав раніше чи має зараз стосунок чоловік, який взявся звести найбільш грандіозну споруду Чернівців після Резиденції буковинських митрополитів. Скажу так. Не вражає. Ні нинішній вигляд магазину, який збираються добудувати, ні гуртовий овочевий базар на Зеленій, ні цегельний завод №1. Якщо такий самий буде і тунель, то краще, дешевше, безпечніше і швидше долати відстань від проспекту до Гравітону на автомобілях навпростець по ріллі людських городів і вплав через стічне озеро на Винниченка.

***

І далі про бізнес. На політиці, чи що воно у нас називається. За словами депутата міськради від БПП "Солідарність" Андрія Романчишина, криза у Чернівецькій міськраді розпочалась у період після обрання Івана Мунтяна головою Чернівецької облради. "Це все почалося, на мою суб’єктивну думку, з моменту обрання голови обласної ради Івана Мунтяна. З того часу почалися оці кулуарні ігри групи депутатів. Це не з моїх слів, це ми бачимо при голосуванні на табло. Тобто, утворився "опозиційний блок" до пана Каспрука, в який входить частина "Самопомочі", "Свобода", "Батьківщина", і "Рідне місто", - заявив Романчишин у програмі "Політика" на ТВА. І додав: "У нашому місті те, що відбувається у сесійній залі, отих 27-28 голосувань, пан Мунтян напряму працює з Проданом".

Воно, звичайно ж, оціночно. Бо де докази? Свічку не тримали, як сурми заграли, барабани загриміли, чепчики полетіли, а Іван Миколайович пішли служити буковинській громаді вірою і правдою. Але гіпотетично якось так.



Спробуємо змоделювати той "вертеп" 2015 року, який і сформував нинішню "коньхфігурацію" влади на Буковині. Іван дуже хоче бути головою. Василь дуже хоче бути "Всім", бо витратився серйозно і взагалі йому більше нічим зайнятися. Володимир теж хоче бути "Всім", але розуміє, що сам нічого не може і не вміє і треба ділитися з Василем. Є ще Саша, але його записують у "лохи" і вирішують киданути. Володимир і Василь, знаючи амбіції Івана (а також його рівень для керівництва облрадою та наявність штиків "біло-червоного братства"), розробляють схему, як киданути Сашу і насолити Максу, що залишив великого політика Володимира без мандата депутата парламенту, та поставити "у стійло" "хлюпіка" Олексія. Ділять ролі.

Василь "розносить снаряди" і отримує у прикуп куму з радикалами, націоналіста Віталія "со панами", співаючого депутата з капелою та хлопців з Опоблоку, які просто щасливі від того, що вони комусь на цьому "святі життя" ще потрібні і ніхто не буде бити. Володимир "розводить" своїх і Сашу і вже у снах бачить себе на місці Саші, а поряд з "ручним" Іваном і Василем, з яким "у долі". Шоколад, мед і бальзам на груди, шию і п’яти одночасно. Сашу розводять і кидають. Івана роблять головою. Куму і Віталія – зіц-прєдсєдатєлями. Іван і Віталій здають Василю в оренду у міськраді "біло-червоне братство" та "патріотів від націоналізму". Василь ще сам робить прикуп у міській "Самопомочі", куди заздалегідь напхав "козачків і козачок".

І тут схема дає збій. Сашу ніхто не чіпає, бо то "пакєт", а "пакєт" - то святе. Володимиру дають шпіцель і міняють на Мішу. Іван служить головою (а ще часом у "Правому сєкторі"). Олексій виявився не таким, якого намалював у своїй глибоко аналітичній уяві Василь. Василь не знає, що з цим усім "добром" робити і, зі злості, на всі боки бризкається слиною, що бризки вже долітають аж до Києва (а, за деякими даними, навіть до Конотопа).
То скажіть, де тут політика? Чисті орендно-договірні відносини, кооператив, траст (не сліпий, але й не дуже зрячий), кластер врешті-решт.

Так що телеканалу, на якому виходить "Політика", я би порадив змінити і назву, і формат, а то ображаються люди, що не всіх запрошуєте. Приблизно ось так. Студія-жабка (колір іржавий метал), підперта двома залізними патиками. На задній стінці назва "Генделик у Вадима". Посередині розкладайка. На ній – журнал кросвордів і "набір гастроентеролога": курка-гриль, копчена скумбрія, пляшка шампусіка, "водочка" і банка маринованиих огірків. При вході на табуретці "касір" - хлопака невизначеного віку з товстою шиєю, гаманцем і "цепурою" на ній, весь у "пумах" і "адідасах". Верзти в ефірі можна все, що заманеться, тут же "терти тьорки", "кидати лохів" і "чьокати". Черга буде, як по свячену воду на Йордана. За два-три місяці телеканал вийде у чистий прибуток, а ще через півроку спонсоруватиме CNN.

***

А тепер чиста містика з елементами втручання потойбічних сил у голови окремих міських політиків. Міський голова Олексій Каспрук заявив, що депутат міськради Василь Продан самовільно відключив пряму трансляцію засідання погоджувальної ради, яка транслювалась на офіційному сайті міськради: "По тій картинці, яку я бачив на записі, Василь Продан навіть відключив трансляцію. Це достатньо легко робиться…. Хтось дуже не хоче, щоб усі ці засідання відбувалися під запис у прямому ефірі. І щоб могли бачити реакцію кожного".

"Це він нас прослуховує!", - вигукнув хтось із присутніх у кабінеті, маючи на увазі Олексія Каспрука. Після чого завбачливий Василь Сафронович, знаючи, що "бабло любить тишу" (навіть якщо це бабло громади, а не особисто Василя Сафроновича) і "вирубав рубільнік".

Отак мер позбувся єдиного надійного джерела інформації про те, що думають і говорять вголос наші міські народні обранці і що вони собою являють. І як він тепер без цього житиме? Думаю, не спить, не їсть, все думає, як би то Сафроновича та інших "ичів" підслухати, піднюхати і підгледіти. Втім, ситуація не така вже й для мера безнадійна. У наших депутатів те, що вони думають, хочуть, про що мріють, на що сподіваються, видно неозброєним оком без будь-яких технічних засобів. По губах, по очах, по щоках, по руках. по ногах, по шиях і навіть по носах (залежно від того, в який бік вони їх повертають – чи то у бік фінансового управління, чи до містобудівного і земельного департаменту).

Так що жодних секретів. Навіть школярі вже знають усі таємниці наших депутатів. Що тоді вже казати про досвідченого мера, який за півтора року цієї каденції навчився "читати" депутатів навіть на відстані – тут і стіни "Сорбонни" не вбережуть.

Так що не переймайтеся, Олексію Павловичу. Якщо ви не "слухаєте" їх, то маєте всі підстави вважати, що вони "слухають" і підглядають за вами. Бо кожен судить про іншого в міру своєї власної зіпсованості та моральної деградації.

О нас думают плохо лишь те, кто хуже нас,
а те, кто лучше нас… Им просто не до нас.

Ще 900 років тому сказано. А десь приблизно у тому часі багато хто у Чернівцях і живе. Ментально.

Олександр МОСТІПАКА

Підписуйтесь на новини "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook