Молодіжний панк-гурт "Серцевий напад" народився два роки тому. Хлопці грають музику, від якої консервативно налаштовані особи непритомніють. А ось молодь на їхніх концертах просто шаленіє. Та що казати – після нещодавнього виступу в університеті декан висловив їм подяку і вручив премію. Гурт – це чотири симпатичних хлопці з почуттям гумору, які добре розуміються на музиці, пишуть пісні про кохання і підкоряють серця багатьох слухачів, а особливо слухачок: вокаліст Дмитро, барабанщик Майкл, клавішник Сергій та гітарист Василь. – Як народився ваш гурт?
Дмитро: – Наш день народження – 1 квітня 2004 року, тобто – день дурня. Організатором став Василь, який купив чи швидше знайшов десь на смітнику гітару, помив її і почав грати
попсу. (Сміється).
Василь: – Саме я навчив Дмитра гри на гітарі. Це був надзвичайно важкий процес.
– Чому гурт називається "Серцевий напад"?
Д.: – Шаблон (сміється). Ми нападаємо нашою музикою на
серця людей, особливо дівчат, які нас дуже хочуть і після концертів затягують за сцену, але ми – добровольці, волонтери... (хлопці гучно сміються).
– В якому стилі ви працюєте?
В.: – Ми не реагуємо на тих, кому ми не подобаємося, і робимо улюблену справу. Зараз співаємо в стилі нью-панк.
– У вас багато фанатів?
Сергій: – Є досить багато людей, які слухають "Серцевий напад", але ми їх вважаємо не фанатами, а друзями.
Майкл: – Перша наша офіційна фанатка – Катя. Ця дівчина завжди підтримує нас у скрутні хвилини. Ми її дуже любимо.
– Як ваші батьки ставляться до "Серцевого нападу"?
Д.: – Батьки нас підтримували, коли чули перші пісні гурту. То була легенька попса для дівочих сердечок, а потім ми почали грати новий стиль, і наша перша панківська пісня називалась "Фалоімітатор", що моїй мамі дуже не сподобалось.
– Чи змінилося ставлення викладачів, коли вони дізналися, що ви – відомий у місті гурт?
Д.: – Викладачі вже з третього курсу ставили мені на бал більше за мою музику. Після кожної нової пісні усім викладачам силоміць дарую диск (сміється).
Нещодавно ми виступили в університеті. Зіграли п’ять пісень, які всім дуже сподобалися, декан висловив нам подяку і нагородив величезною премією у розмірі 30 гривень.
– Чи очікуєте від своєї музики доходів?
Д.: – Ми не займаємося музикою за гроші. Ми граємо заради задоволення, але якби ж це приносило мінімальні доходи, щоби купувати сигарети, пиво, хліб, майонез... То було б добре.
– Які плани на майбутнє?
Д.: – Ми виступали лише в Чернівцях, але влітку гурт дав свій перший сольний концерт в Хотині. Зараз виготовляємо закордонні паспорти і готуємося до поїздки до Румунії з сольною програмою.
