Всі, хто був причетний до розслідування цієї кримінальної справи, досі не можуть оговтатися від того, що відчули і побачили. Як сказав один зі слідчих, у нього завжди перед очима маленька Оленка, яка стоїть зв’язана на колінах і не плаче від болю, а лише благально дивиться, сподіваючись, що кати в особі матері і брата її помилують.Вчилася читати й не хотіла додому
Сталося так, що доля звела уродженку Узбекистану Зухру з парубком Василем Шепотом з Луківців Глибоцького району. Народилося троє дітей: Марат, Галина (імена змінено) й найменша Оленка. Але сім’я розпалася, бо батько почав пиячити, пустилася берега й мати. За словами свекрухи Зухри, невістка у 1994 році привезла до неї у Луківці двох старших дітей, сказала, що на декілька місяців, а фактично онуки перебували в бабусі десять років. Зухра ж відвезла Оленку до своїх батьків в Узбекистан, а сама знайшла другого чоловіка, з яким у громадянському шлюбі нажила ще одну дівчинку, Оксанку (ім’я змінено). Чоловікові нічого не сказала про те, що вже має дітей, а довідатися про них той не міг, бо жінка повідомила, що загубила паспорт. Невдовзі і друга спроба завести сім’ю завершилася невдачею.
Зухра повернулася знову на Буковину. Влаштувалася робітницею на одну з чернівецьких фірм, а будинок для проживання їй здав мешканець Чагра Василь Б. Ось тоді Зухра й навідалася до своєї першої свекрухи і забрала обох дітей. Найменшу, Оленку, віддала до одного з чернівецьких інтернатів. Як скаже пізніше вихователька цього закладу Ольга Я., дівчинка була недоглянутою, погано читала, адже росла в іншій країні, але протягом року підтягнулася. Мати місяць не брала її додому. Як зауважили педагоги, Оленка неохоче йшла з мамою, часто втікала від неї. Вчителі відчували, що в сім’ї щось негаразд, однак спроби викликати дівчинку на відвертість не увінчалися успіхом: дитина боялася матері. Середульша донька, Галина, навчалася у шостому класі, а найстарший син Марат працював разом з матір’ю, але не був надто працелюбним і звільнився з фірми. Зрештою, за порадою матері, подався до одного з чернівецьких профтехучилищ. Як скаржилася Зухра подружкам на роботі, хлопець її не слухався, водився із сумнівними компаніями.
Били й гасили недопалки
Жорстокість у сім’ї Шепотів, яка вразила всю Буковину, проявилася 21 липня 2004 року. Як розгорталися події, під час слідства розповіла Галина: "Вранці мама сказала, аби я пішла купити продуктів, але у блокнотику в її сумці не було 50 гривень. Тому я пішла з десятьма. Мама запитала, хто вкрав гроші, а після повернення з роботи наказала Маратові розібратися з Оленкою. А ще мама ходила до ворожки й та вказала на злодійку-
сестричку. Марат, коли мами не було, бив Оленку по руках і ногах, але вона не плакала, лише казала, що скаже, де заховала гроші, коли прийде мама. Потім – що вона гроші спалила. Марат зв’язав її, бив палицею, гасив на її пальчиках і носику недопалки. Щоби хазяїн будинку не бачив побиту сестру, мама наказала заховати Оленку на горищі, в ящик. Я сиділа з нею на горищі й гралася. А потім я пішла дивитися телевізор, Марат – грати в теніс до друзів. Коли з роботи прийшла мама і запитала, як Оленка себе почуває, я відповіла, що в неї болить голова. Я теж, бувало, била сестру руками і прутиком".
Під час попереднього слідства Марат заявив, що про зникнення грошей у матері йому розповіла сестра Галина. Подумали, що вкрала Оленка. Дівчинка сказала, що гроші на горищі, але там їх не було. З роботи приїхала мати й запитала в Оленки, де гроші. Сестра відповіла, що не брала їх. Тоді "мама наказала мені зв’язати сестру шнурком і бити палицею". Дитина зі страху і болю вигадувала, що гроші в різних місцях. Доки їх шукали, дівчинка відпочивала. Але недовго. "Мама взяла скалку від тіста (качалку, – ред.) і почала Оленку бити – та присіла. На обличчі в Оленки тріснула шкіра, мама обтерла кров ганчіркою, зв’язала їй руки і ноги, і, немов мішок, витягла на горище. Сестру поклали у дерев’яний ящик. Наступного дня я переніс Оленку до хати, розв’язав її і поклав біля пічки. Мама знову вимагала в неї повернути гроші. І била сестру шваброю по голові. Їсти сестрі не давали, бо вона не хотіла. Мама знову зв’язану вела її на горище і залишала в ящику. Вранці я зносив її, розв’язував і клав на стільчик біля телевізора. Оленка самостійно ходити вже не могла. Після цього мама перестала її бити, й сестра спала на дивані, де 5 серпня й померла… А ще перед цим, а саме 1 серпня, до нас заходила сусідка, яка сказала, що Оленка крала в неї яблука. Я розповів про це матері, й та била сестру по вже старих ранах, щоби більше боліло. Після цього мама зв’язала її і поставила на коліна біля пічки: там Оленка перебувала весь день й спала там". За словами Марата, ввечері, 4 серпня, він чув, як мати била долонею Оленку по обличчю, щоб та прокинулася, бо сестра ще дихала, але на мамині зусилля вже не реагувала. Коли дівчинка перестала дихати, Зухра послала Галину до медпункту за ліками. А доки прибули лікарі, дитина була вже не менш ніж три години мертва. За словами медиків, якби до них звернулися вчасно, дівчинку можна було б врятувати.
За гривню – по голові
Зухра Шепіт теж розповіла про побої дочки і навіть відтворювала свої дії на місці злочину. За її словами, маленьку спочатку били 21 серпня, а через декілька днів у "Марата пропала гривня, і діти сказали, що знайшли копійки в одязі Оленки. Син розлютився і в моїй присутності сильно побив дочку – по обличчю і голові. А 27 липня у мене знову зникли 50 гривень, ніхто з дітей не зізнався. Я наказала Оленці сидіти на землі біля сходів, які ведуть на горище. Потім Оленку перенесли на ліжко, але вона з нього падала. А 2 серпня у мене знову зникли гроші – 60 гривень. Я зрозуміла, що дочка не брала їх, бо не могла ходити, і більше її не била".
Як каже власник будинку Василь Б., коли він побачив синє обличчя дівчинки, був вражений. Зухра ж йому відповіла, що Оленка впала з вишні. Чоловік порадив відвезти дитину до лікарні й пішов геть, а пізніше на автозупинці в селі зустрів Марата і той сказав, що сестра в лікарні і у неї все гаразд.
– Над дівчинкою знущалися майже два тижні, – розповідає помічник прокурора Кіцманського району Володимир Орлецький. – Мати із сином звинуватили нещасну у крадіжці грошей загальною кількістю 160 гривень. Насправді ж гроші вкрав Марат, про що він зізнався під час попереднього слідства. До смерті ці так звані рідні люди довели Оленку Шепіт не лише побоями, а й морили її голодом. З чотирьох статей Кримінального Кодексу Зухра Шепіт визнала на суді лише одну, ту, яка стосувалася невиконання нею батьківського обов’язку. Син же вигороджував матір, мовляв, це я в усьому винен. Бабуся покійної Оленки просила суд не карати невістку. Бо хто доглядатиме меншу сестру? Суд, зваживши всі обставини справи, засудив 40-річну Зухру Шепіт та її 16-річного сина Марата, відповідно, до восьми і семи років позбавлення волі.
