За приблизними підрахунками, з 60 депутатів Чернівецької міськради 30 є керівниками підприємств та фірм або приватними підприємцями. У списках депутатів тільки двоє заявлені як безробітні. Один депутат є представником Служби безпеки України – це спортсмен Іван Гешко, який офіційно є співробітником УСБУ в області. 11 депутатів віком до 35 років, 20 – віком 35 – 45 років, 26 депутатів – 45-65 років та троє старші 65 років. Найдовше депутатом міськради є Алла Горбатюк – її обирали сім разів поспіль, Валерія Фірсанова з "Нашої України" є депутатом вже п’ятий раз поспіль. Вона є і найстаршим депутатом міськради, адже народилася 1928 року. Наймолодший депутат міськради – "нашоукраїнець" Володимир Бешлей, 1983 року народження.
Кількість бізнесменів та приватних підприємців у обласній раді дещо менша. Зі 104 депутатів 33 фігурують у списках як люди причетні до бізнесу. Безробітних серед депутатів четверо. Зате в облраді є аж два представники МВС. Це начальник обласної міліції, "нашоукраїнець" Василь Василов та соціаліст, представник Міністра внутрішніх справ в області Валерій Палій.
Двоє депутатів облради старші 65 років, 62 депутати – віком 45-65 років, 27 – віком 35-45 років, 13 – до 35 років.
Найстарший депутат обласної ради – представник "Нашої України" Георгій Березовський, 1935 року народження, а наймолодший – Сергій Добржанський, 1983 року народження, який також представляє "Нашу Україну".
Ігор Буркут, політолог:
"Найгірше, коли у виконавчій владі є представники бізнесу. Що ж до органів місцевого самоврядування, то у будь-якому разі там повинні бути представники дрібного, середнього та, там де він є, великого бізнесу. У радах мають бути або самі бізнесмени, або ті, хто лобіює їхні інтереси. В Україні немає законодавчих актів, які регулюють лобістську діяльність, тому бізнесмени мусять самі захищати свої інтереси в органах самоврядування. Але в цьому є й недоліки. По-перше – ці люди відволікатимуться від тих занять, які є важливими для них і для суспільства. По-друге – їхня присутність у сесійних залах у великій кількості не даватиме можливості представникам інших соціальних верств вирішувати свої питання.
Є нерівність. Одна справа, коли депутат – сільський вчитель, зовсім інша – якщо він представник великої фірми. У таких різних вагових категоріях буде важко грати за правилами. Є надія, що, можливо, керівники партій шукатимуть якісь правила гри в такій ситуації. Все ж краще, коли політикою займаються політики, а бізнесом – бізнесмени.
Віковий склад міської та обласної рад є досить представницьким для населення міста та області. Сказати, що люди однієї вікової категорії працюватимуть краще або гірше, не можна. Це залежить від індивідуальних особливостей: стану здоров’я, освіти, виховання. Вважається, що молодь схильна до радикалізму, але це не так. Часто люди більш старшого віку є більшими радикалами, ніж молоді. Зважати на вік можна тоді, коли йдеться про відстоювання інтересів тієї чи іншої генерації. Але це не означає, що молоді будуть відстоювати тільки інтереси молоді. Досвід інших країн свідчить, що серед різних вікових категорій є люди, які дивляться на справу широко. Але мозок людей молодих та середнього віку більш гнучкий. Молодь швидше сприймає нове.
На пострадянському просторі є помітним ціннісний розрив між різними поколіннями. Сформовані за радянських часів люди відчувають ностальгію за ідеалами своєї молодості. Молодь же більше пристосована до сучасності. Тут можуть бути закладені певні причини для конфлікту. Але представницькі органи для того й існують, щоби представляти різні верстви населення, щоби люди могли узгодити свої позиції і виробити спільні рішення".
