Історичним став шостий день Олімпіади в Турині для України, яка після безмедальних Ігор-2002 "засвітилася" на зимовому олімпійському п’єдесталі пошани. Медаль отримали "по бартеру" за Зубрилову
Прикметно, що бронзову нагороду в спринтерській гонці на 7,5 км для нас здобула саме Лілія Єфремова – одна з "нових українських біатлоністів", яку під прапори України "переманили" після переїзду до Білорусі титулованої Олени Зубрилової, чий "сухий" виступ чотири роки тому в Солт-Лейк-Сіті призвів до її конфлікту з чиновниками від спорту та зміни громадянства.
Лілія Єфремова народилася 15 квітня 1977 року в Чебоксарах (Росія). Біатлоном займається з 1997 року. Виступала за збірні Росії та Білорусі. У 2003 році переїхала до України. Тепер представляє товариство "Динамо" та
м. Суми. Є студенткою Білоруського університету фізичної культури і спорту. Чемпіонка України 2005 року. У загальному заліку Кубка світу 2004 та 2005 рр. була, відповідно, 60-ю і 59-ю. Кращий результат поточного сезону – 3 місце у спринті на етапі Кубка світу в Осорблі (Словаччина). Одна з наймініатюрніших членів олімпійської збірної України зразка-2006 – зріст 151 см, вага 49 кг.
Початок Олімпіади в Турині не віщував Єфремовій особливих
лаврів. У гонці на 15 км вона "настріляла" собі аж п’ять штрафних кіл і посіла 37 місце. Натомість у спринті у Лілії все склалося навпаки – завдяки влучній стрільбі вона могла претендувати навіть на вищу позицію. Так сталося, що багатьом претенденткам на медалі під час стрільби заважав сильний снігопад. А наша героїня бігла в третій групі, коли погода заспокоїлася, тож стріляти було легше. І Єфремова цією перевагою чудово скористалася. Цікаво, що на етапах Кубка світу їй жодного разу не вдавалося поцілити всі десять куль без промаху на спринтерській дистанції. І якби ближче до фінішу вона трішки не збилася з темпу, хто-зна, можливо дотягнула би і до медалі вищої проби. Адже француженці Флоренс Робер-Баврель, яка теж обійшлася без штрафних кіл, Лілія програла 6,6 секунди, а шведці Анні Олофссон (1 промах) – 2,2 секунди. Варто зазначити, що екс-українка, а тепер "білоруска" Зубрилова поступилася екс-білорусці і "новій українці" лише дві з половиною секунди.
"Думала, що буду боротися за місце
в десятці"
– Зранку я прокинулася з головним болем та відчуттям втоми, – зазначила у своєму першому інтерв’ю в ролі призерки Олімпіади Лілія Єфремова. – Та й погода внесла корективи. Спершу йшов дощ, потім пішов сніг, а ближче до фінішу виглянуло сонце і трасу підтопило. Тож довелося боротися і з головним болем, і з примхами погоди, і звісно з дуже грізними суперницями. Тут що не учасниця – то гучне ім’я! Думала, що буду боротися за місце в першій десятці. І щаслива, що мені посміхнулася фортуна. Свій успіх я присвячую моїм батькам та чоловікові, які дивляться по телевізору Олімпійські ігри та дуже хвилюються за мене.
– Як розцінюєте свій успіх саме в спринті?
– Це не дуже мене здивувало, адже саме на цій дистанції я виборола третє місце на етапі Кубка світу в Словаччині. Ми з тренерами розраховували саме на спринт.
– Відстрілялися ви чудово. Але ж так само без промахів подолала дистанцію ще низка спортсменок, яких теж треба було обійти...
– На вогневих рубежах, можливо, і щастило. Але й бігла я швидко. По трасі мене "вели" тренери, інформували про відставання від лідера. Наприкінці вигукували, що до третього місця 2 секунди, 4 секунди, хоча я погано чула. Розуміла, що можу добре виступити, але не вслуховувалася в те, що кричали. Я просто собі говорила: "Бігти, бігти, бігти!" І я бігла з останніх сил. Перед самим фінішем у мене стався збій, я втратила темп, але, слава Богу, змогла успішно добігти до фінішу.
– В естафеті можна на щось розраховувати?
– Якщо не мріяти про медаль, тоді навіщо виходити на старт? Постараємося в естафеті 4х6 км виступити якнайкраще.
– Подейкують, що ви замислюєтеся над завершенням кар’єри?
– Не знаю, все можливо. Наразі я хочу просто відпочити, а що буде далі – не знаю. Не хочу загадувати наперед.
Єфремова врятувала заступника Міністра від відставки?
Президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак, який з минулої весни є одночасно і заступником Міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту, після бронзового фінішу Єфремової ледь не заплакав від щастя, коментуючи змагання в ефірі УТ-1. Зрозуміло, що передусім це були емоції і віце-президента Національного олімпійського комітету України, і українця, бо ж усі чекали першої медалі, і керманича федерації, адже відзначився саме рідний вид спорту. Але був привід уродженцю Коломиї радіти і як спортивному чиновникові, оскільки, за деякими даними, перед від’їздом до Турина він написав заяву на звільнення без дати – напевно, на випадок провального виступу.
– Мені як президенту Федерації біатлону України прикро, що так мало пишуть про цей вид, – поскаржився публічно Володимир Михайлович. – Адже наші спортсмени гідно змагаються, про що свідчить і "бронза" Єфремової, із суперниками, які мають кращі умови для підготовки.
