Син найрезультативнішого нападаючого "Буковини" Віктора Олійника – Денис – останнім часом успішно виступає за юнацьку збірну України та резервний склад флагмана вітчизняного футболу – "Динамо" (Київ). Влітку він упритул наблизився до основної динамівської команди, хоча міг опинитися і в... московському "Спартаку". Про це Денис розповів в інтерв’ю "МБ".– Я зараз пребуваю у другій команді, – розповідає Денис.
– "Динамо-2" тренується разом з дублем, за який грають часом по 6-7 гравців з першої команди.
– Ти вже встиг пограти трохи за дубль...
– Якщо ігри відбуваються в один день, я граю за дубль, а якщо в різні – за "Динамо-2" випускають на заміну, а другого дня виходжу в "основі" дублю.
– З ким у дублі більше подобається "обігруватися"?
– Мені імпонує гра серба Мілоша Нінковіча, болгарина Георгія Пєєва, наших Олександра Алієва, Артема Мілевського. У дублі легше грати, ніж за "Динамо-2", бо тут такі футболісти, які розуміють тебе на полі, як кажуть, з півслова. Хоча, приміром, Нінковіч та Пєєв на полі не дуже балакучі.
– Раніше ти виступав у складі "Динамо-3". Як кажуть в рекламі, відчув різницю?
– Звичайно, різниця дуже велика. Коли наприкінці минулого сезону мене взяли до І ліги, я одразу відчув, що тут інший рівень гри. Все треба робити швидше. У ІІ лізі частіше міг взяти на себе гру, а тут це не проходить – прикривають і опікають дуже щільно. За помилки суперники одразу карають. Ще одна причина, через яку за дубль легше грати, ніж за "Динамо-2", полягає у тому, що в турнірі дублерів, на відміну від І ліги, не ставлять жодних завдань, бо там ніхто не вилітає і не підвищується у класі. Відповідно, можна грати більш розкуто.
– Чутки "сватали" тебе до московського "Спартака"...
– Я й не гадав, що "чутки" так детально "вивчають" мою кар’єру (сміється – авт.). Коли завершився контракт з динамівським клубом, мій агент відправив мене на оглядини до московського "Спартака". Підійшов їм. Запропонували непогані умови. Через агента у "Динамо" дізналися, що мені знайшли команду в Росії. Тоді в Києві мені запропонували практично такий же контракт, і я вирішив залишитися. Все-таки вдома...
– У повному розумінні "вдома" – це Чернівці. За буковинським футболом стежиш?
– Звісно. Про всі новини дізнаюся від батька. Важко усвідомлювати, що колишня команда союзної І ліги і української "вишки" тепер не може вийти з ІІ ліги. Але вірю, що у буковинського футболу ще будуть кращі часи. І мрію ще пограти за "Буковину" у вищій лізі!
