– Їм понад 100 років, – розповідає лісник Георгій Микайло. – У селі їх називають "дуби кохання". Річ у тім, що здавна сюди приходять молодята, щоби освідчитися у коханні. Розповідають, що у тих, хто тут освідчився, кохання – міцне та глибоке, як коріння дубів. Та й дітки у них підростають міцні, як дуби.
Не пригадую, щоби хтось розлучився, освідчившись у коханні на цьому місці.
Тому й приходять сюди ті, хто хоче пронести це чисте почуття крізь роки.
Ех, скільки ці дуби бачили… Трапляється, сюди приходять подружні пари, заходять до альтанки і під шум листя пригадують свої молоді роки, адже життя таке коротке…
