– Якщо інші види спорту залишають певний негативний відбиток на фігурі спортсмена, то волейбол – ні, – стверджує головний тренер першої категорії обласної ДЮСШ з дитячого волейболу, відмінник народної освіти, лауреат премії імені Омеляна Поповича Людмила НАКОСКІНА. – Цей відбиток хіба що позитивний: тут грають вродливі стрункі дівчата. На жаль, це неправда, що, граючи у волейбол, можна вирости – якого зросту ви маєте бути, такого й будете. Але цей вид спорту дуже корисний. Міські діти, які зазвичай мало рухаються, отримують тут достатнє фізичне навантаження. Гармонійно розвиваються м’язи рук, ніг, спини, пресу. Адже щоби відбити м’яч, треба бути досить сильним. Крім того, тут виховуються багато рис, яких іноді так не вистачає нашим дітям: відповідальність, зібраність, витривалість, працьовитість, воля до перемоги, вміння працювати у команді. У волейболі відразу видно, хто ким стане у майбутньому – ліниві тут довго грати не зможуть. Проблеми з дівчатами зазвичай виникають у 13-14 років – період так званого юнацького максималізму, коли вони хочуть гуляти з хлопцями. Але якщо батьки проконтролюють своїх дітей, потім це минає і знову все стає нормально. Деякі дівчата у команді тяжко вживаються між собою, адже жіноча натура, як відомо, досить непередбачувана. А розуміння і злагода між гравцями дуже важливі для перемоги. Я їм кажу: "Дівчата, це ж сім’я!" Іноді на те, щоби гравці потоваришували між собою, потрібно кілька років. – Волейбол – гра для розумних, – продовжує Людмила Іванівна. – У команді – шестеро гравців, і їм треба швидко продумати, як вдало розіграти м’яч, перехитрити суперника. Вчитися грати у волейбол треба кілька років, перед цим ретельно займаючись фізичною підготовкою. До нашої секції ми приймаємо дітей з восьми-дев’яти років. Хоча перевагу надаємо високим гравцям, проте нікому не відмовляємо – у команді всі згодяться. Звісно, як і в будь-якій сфері, тут є діти здібні до волейболу, яким достатньо пояснити один раз, і ті, які повільно схоплюють техніку гри. Щоби грати у волейбол, потрібно мати міцну нервову систему, бо під час гри ви постійно напружені в очікуванні м’яча, і це виснажує більше, ніж фізичні навантаження.
