Цей результат змінює наше уявлення про межі інтелекту тварин, бо раніше вчені вважали, що мислення тварин побудоване на формуванні мережі асоціативних зв’язків, а не на розумінні причин і наслідків.
Головною якісною відмінністю людського розуму було саме вміння виділяти причинно-наслідкові зв’язки. Нові дані примушують розглядати розум і тварини, і людини як суміш логічного і асоціативного, але в різних пропорціях.
У дослідників було 32 піддослідних пацюки, у яких вони сформували модельні асоціації. Для цього пацюкам вмикали світло, а слідом за цим лунав гудок. На наступному етапі навчання вмикали світло, а після цього в годівниці з’являвся цукровий сироп. Очікували, що у пацюків повинен з’явитися асоціативний зв’язок між звуком гудка і їжею навіть без світлового сигналу. І справді, після гудка пацюки тикалися носами в годівницю.
Потім завдання ускладнили, і пацюкам надали можливість самим керувати звуком – у клітці з’явився спеціальний звуковий важіль. І що ж? Коли пацюки натискали на звуковий важіль самостійно, після цього вони не дуже цікавилися, чи з’явився у годівниці сироп, а якщо сигнал надходив без їхнього втручання, вони виявляли активність.
Висновок напрошується сам собою: пацюки думають не за асоціаціями. Тварини змогли зрозуміти, що звук, який вони самі викликали, не був "наслідком" світла, отож сиропу не буде.
