У квітні в гості до ліцеїстів Чернівецького філософсько-правового ліцею приїхали семеро підлітків із міста Саскатуна, що у Канаді. Іноземці розмовляли "ламаною" українською мовою, оскільки їх предки колись емігрували за кордон саме з України.На перший погляд канадські підлітки здалися мені досить сором’язливими та стриманими. На запитання, що їх вразило в Україні найбільше, сказали декілька банальних слів про "super" архітектуру та "fucken" дороги. Та вже після кількох годин спілкування з історичними земляками у юних канадців з’явилося прохання до нових українських друзів, яке звучало приблизно так: "Де ми можна купити водка?" Виявляється, нашим емігрантам зовсім не чужий український менталітет. Після горілки, випитої "з горла" на "Тралці", іноземні друзі стали більш відкритими та комунікабельними (що й не дивно). Вони ледь не в один голос почали скаржитися на чернівецьких школярів, які, дізнавшись, що в їх навчальному закладі є однолітки з іншої країни, почали дивитися на них, як на небезпечних прибульців із Марсу.
Дівчинка Джейд поділилася зі мною новими словами, які вона вивчила за декілька днів перебування в Україні. Як з’ясувалося, словниковий запас Джейд поповнився лайкою різного виду та походження.
Кульмінацією мого знайомства з канадськими друзями став візит дівчаток до туалету, переповненого запахом хлорки та... мабуть, ви здогадуєтесь. Дівчатка були вкрай здивовані, помітивши, що в туалеті немає дверей, а унітази... мабуть, ви знову ж таки здогадуєтеся… Бідолахи голосно кричали "shit" і вирішили "справити нужду" десь в іншому місці.
Звичайно, підлітки із міста Саскатун побували на багатьох екскурсіях, але після української горілки у них забракло слів, щоби поділитися своїми враженнями про красу своєї історичної батьківщини.
