У неділю, 24 грудня, президента Туркменистану Сапармурата Ніязова, що безроздільно правив республікою 21 рік, поховали у мечеті із золотим куполом, який він побудував для себе за 50 мільйонів фунтів стерлінгів. Частиною мечеті, найбільшої у регіоні, є мармуровий мавзолей, де буде вічно спочивати 66-річний Ніязов, що помер від серцевого нападу. Стіни мавзолею прикрашені велетенськими цитатами з "Рухнами", або Книги Духу, написаної самим президентом.
Представники Росії, України, Китаю, Ірану і США, що прибули на похорон, використовують свій приїзд до Туркменистану, щоби поборотися за вплив на туркменські клани, які зараз будуть боротися за владу у республіці. Адже на кону – велетенські запаси туркменського газу, п’яті за розмірами у світі.
Весь туркменський газ, що йде на експорт, експортується російськими газопроводами. Тепер США зможуть наполягати на будівництві другого газопроводу, дном Каспійського моря, тим самим підриваючи вплив Росії.
Владний вакуум, що виник після смерті Туркменбаші, відкриває простір для жорстких зіткнень між місцевими кланами. Близький до Кремля політичний аналітик Сергій Марков побоюється громадянської війни, якщо країни, зацікавлені в туркменському газі, особливо Іран, США і Росія, будуть підтримувати або озброювати "свою" сторону.
Можливим спадкоємцем влади Туркменбаші є його син Мурад, потужна постать у газовій індустрії країни.
Після приходу до влади 1985 року Ніязов перетворив бідну республіку з населенням п’ять мільйонів осіб на репресивну і закриту диктатуру. Він заборонив носіння бороди і вусів, вважаючи, що це загрожує ісламським екстремізмом, заборонив кіно, балет і оперу – тому що вони можуть підірвати туркменську культуру.
"Навряд чи ми будемо сумувати за його ексцентричністю чи деспотизмом, – сказав один західний дипломат. – Але якщо боротьба за владу обернеться насиллям, справа може закінчитися тим, що ми будемо сумувати за стабільністю, яку він забезпечував своєю залізною рукою".
