1 січня 1967 року вийшов у світ перший номер газети "Молодий буковинець". Це був, як тоді казали, орган Чернівецького обласного комітету комсомолу. Там же, в обкомі, розташовувалася й редакція.
– Нам виділили дві кімнати на першому поверсі, – згадує відома поетеса, тодішня літпрацівниця "Молодого буковинця" Тамара Севернюк. – Коли ми туди увійшли, там не було нічого – лише телефон на підлозі і віник у кутку. Наша перша планерка відбулася 1 грудня 1966 року. Мені доручили написати про журналіста Івана Коперника, який працював у газеті, що була ніби предтечею "Молодого буковинця". Вона виходила в Чернівцях в 1940-41 роках і називалася "Комсомолець Буковини". Іван Коперник 1941 року пішов на фронт і не повернувся. Я шукала матеріали про нього, читала його замітки, намагалася уявити собі цю людину. А коли здала свою статтю, редактор мені її повернув. Казав, що треба жити в реальному світі, а не думати про якісь фіглі-міглі. Зрештою, моя публікація про Коперника все ж таки з’явилася в газеті. Мені випало ще й підписувати перший номер до друку – я була відповідальною за випуск. Незважаючи на те, що ми мали місяць на підготовку газети, здали її в друкарню за п’ятнадцять хвилин до Нового року. Я ледь встигла добігти додому – мало не зустріла 1967 рік на вулиці. Тоді до друкарні прибігла майже вся редакція, хоч усім треба було поспішати додому. Але дуже вже переймалися, якою вийде газета. Вийшла, як нам здалося, гарною. Першу сторінку оформив художник Женя Удін. Він намалював там себе – в цьому не було жодних сумнівів...
– А наступного дня ми відзначали вихід першого номера "Молодого буковинця" в ресторані готелю "Буковина", – розповідає тодішній коректор газети Марія Палій. – З нами був комсомольський лідер Валерій Євдокименко – молодий і красивий. Та й інші працівники обкому комсомолу. Стосунки з обкомом у нас були і формальними, і неформальними. З одного боку, вони викликали нас на килим за кожну найдрібнішу помилку. З іншого – ходили з нами на гулянки: традиційно відзначалися день преси та Новий рік.
Вимоги до коректури були дуже серйозними, за помилку можна було поплатитися посадою. Але, незважаючи на це, навіть перший номер вийшов із серйозним ляпом: в одному з матеріалів було переставлено рядки. Тоді ж газетні рядки набирали на лінотипі – до комп’ютерів було ще далеко, і такі помилки траплялися нерідко.
– Траплялися й більш серйозні казуси, – згадує Галина Мельник, тодішній літпрацівник відділу листів і масової роботи. – У газетних колективах, тим паче молодих, усі один одного розігрували: "викликали" до першого секретаря обкому, відправляли за неіснуючими адресами тощо. Але, крім того, з нами, молодими, любили пожартувати старші товариші – журналісти "Радянської Буковини". Якось один із них зателефонував до редакції і каже: "Я з такого-то села, хочу розповісти вам цікаву інформацію. У нас тут одна ланка зараз садить картоплю...". А Ніна Заліс хоч і була корінною городянкою, на сільському господарстві не дуже зналася, все ж таки засумнівалася і каже: "Та зараз же лютий місяць! Яка може бути картопля?". "У цьому якраз вся суть! – продовжує жартівник. – Вони викопують у снігу лунки і садять туди картоплю. Під снігом вона добре розвивається, і як наслідок – надзвичайно ранній урожай!". Ніна одразу ж вхопилася за сенсацію, і замітка "Лунки на снігу" з’явилася у наступному числі газети. Нас тоді неважко було "купити" подібними сенсаціями, бо ми прагнули випередити "Радянську Буковину", першими опублікувати щось незвичайне.
З іншого боку – була серйозна цензура. Був такий у нас цензор – Андрій Васильович. Він не тільки стежив, щоби в газеті все було ідеологічно правильно, а й навіть фотографії уважно розглядав: чи немає там у когось занадто короткої спідниці, наприклад. А найбільше клопоту було з публікацією промов перших осіб. Надішлють, наприклад, нам текст промови Брежнєва, ми підготуємо, а тут надходять поправки. І поправки такі: не "оплески", а "бурхливі оплески". І не дай Боже таку поправку не внести. Часом через це до пізньої ночі затримувалися...

Від редакції: Цією публікацією ми розпочинаємо цикл статей, присвячених 40-річчю нашої газети. Якщо у вас, шановні читачі, є власні спогади, пов’язані з "Молодим буковинцем", напишіть нам.

Перший склад "Молодого буковинця"
- Володимир Мар’янин, головний редактор.
- Віталій Колодій, заступник головного редактора.
- Елеонора Соловей, заввідділу шкільної та студентської молоді.
- Микола Гошко, літпрацівник відділу шкільної та студентської молоді.
- Олена Сочинська, літпрацівник відділу шкільної та студентської молоді.
- Ніна Заліс, заввідділу листів.
- Галина Мельник, літпрацівник відділу листів.
- Василь Фольварочний, заввідділу комсомольської роботи.
- Віктор Панченко, зав. ідеологічного відділу.
- Дмитро Маковійчук, старший літпрацівник ідеологічного відділу.
- Тамара Севернюк, літпрацівник ідеологічного відділу.
- Микола Добровольський, заввідділу спорту.
- Ганна Рягузова, літпрацівник відділу спорту.
- Марія Палій, коректор.
- Марія Малинська, коректор.