"В минулу п’ятницю рано виїхав нечаянно із Черновець секретар фінансової дирекції Франц Чек, переславши своїм настоятелям письмову просьбу про отпуск по причині, що чувствуючись больним хоче засягнути лєкарской поради в Відні. Чек бул дуже совісний і трудолюбивий урядник, але чоловік нервозний, незадоволений нутром своєї душі из всього его окружавшего. З переконання антисемітіи соціал-демократ не міг він погодити свои утопії і ідеї з существующим порядком речей. Но яко державний урядник мусів мовчати, а на внє міг він об’явити свои переконання хіба перед щірим приятелем – яких на світі мало – або в такій дитинний спосіб, що носив капелюх с широкими крисами. В душе його кипіло, а замкнутість в самім собі побільшала його нервозність так, що цілими ночами не спав і робив прогулки на відстані по кілька миль. Все то довело його до душевной хвороби, котра загнала його в Відень, а из Відня в Лінц. В Лінцу найшли над берегом Дуная одежу Чека и предполагают, що нещасний утопився. Однако же такі, ближче його знавші, котрі думают, що оставив він лиш одежу, а сам пішов світом, щоби посвятитись всеціло службі для своїх політичних утопій..."
