1783 року він намагався здобути, як писав Раймунд Кайндль, "виключний привілей на варіння пива у Чернівцях" ("Історія Чернівців"). Ще до кінця ХVІІІ ст. у місті почали працювати ще дві броварні, але їхня продукція була неякісною і дорогою. Влада намагалася регулювати ціни, і 1788 року окружне управління погрожувало пивоварам, що їхні відмовки при ціні на ячмінь не будуть братися до уваги і лише "спричинять те, що їхні броварні будуть навіть втрачені і в них призначатимуться пивовари по службовій лінії". І пізніше якість пива бажала бути кращою. Перша парова броварня почала працювати 1871 року.
Число шинків, корчмів і гостинних дворів у Чернівцях почало стрімко зростати наприкінці ХVІІІ ст. Одним із найдавніших був гостинний дім "Під золотим кораблем" Йосифа Моншайна, згадка про який датована 1784 роком. Наступного року в місті було вже 12 шинків, ще через три роки – 20 гостинних домів і 15 пив’ярень. Найвідоміші мали назви "Під трьома коронами", "Під золотою рибою", "Під чорним орлом". Існував також гостинний дім "У свинячому кварталі". Деякі заклади мали свою спеціалізацію. У документах згадується, що 1787 року власник готелю "Руссія" одержав "право
шинкарства з більярдом", а в "Трьох коронах" була "кімната для кави".
Влада стежила за тим, щоби шинкарі не вступали між собою у змову і "не пригнічували публіку". Також корчмарям доручалося готувати пісні наїдки у дні постів.
Знайти охайне пристановище у Чернівцях на початку ХІХ ст. було дуже важко. Лише після 1840 року зустрічаються згадки про хорошу кухню чернівецьких готелів. На початку ХХ ст. найкращі ресторани і готелі міста розташовувалися на нинішній Центральній площі.
Пивний акциз і "котлові" гроші (за виробництво горілки) були одними із перших джерел наповнення міської скарбниці. 1783 року фон Енценберг запропонував відкрити міську корчму, і прибутки від неї використати на оплату роботи чиновників магістрату.
