У вівторок, 18 липня, п’ять рятувальників-піротехніків у лісі поблизу села Багна Вижницького району знайшли 52 протипіхотні міни, 67 авіаційних бомб, 365 набоїв та одну гранату Ф-1.
На міни та гранати часів Великої Вітчизняної війни натрапив на вихідні грибник із Вижниці. Він відразу ж повідомив правоохоронців та рятувальників. Фахівці групи піротехнічних робіт ГУ МНС вилучили там 14 мінометних мін та 38 ручних гранат, але вирішили додатково обстежити місцину і виявили цілий небезпечний арсенал.
– Я пам’ятаю, що бої тут тривали все літо 1941 року, – розповідає 70-річний мешканець села Багна Ілля Пердейко, будинок якого крайній перед входом до лісу, де знайшли боєприпаси. – У нашій хаті тоді був штаб радянських військ, які вели бої з мадярськими військами. Цим гірським хребтом у лісі між нашим селом та Виженкою була розташована їхня лінія оборони - окопи, бліндажі. Тягнулася вона аж до Берегомета. Мадяри наступали з боку Виженки. Зіб’ють противника з гори – і радянські піхотинці з хребта відступають униз. Через 2-3 дні засилають розвідку, щоби дізнатися, чи немає в їхніх окопах мадяр. Потім мадяри відходять на свої позиції, а радянські солдати повертаються. Мені тоді було шість років, а маму з чотирма дітьми хотіли виселити з хати, щоби там штаб облаштувати, але нам вдалося залишитися.
Я носив солдатам молоко, і вони нас жалували. Напевне, кожен залишив вдома дітей, тому ставилися добре. Бувало, що у нашій хаті ще радянські, а за кілька десятків метрів за потічком вже мадяри наступають, кидають гранати під хату. Тут у садку було поховано троє солдатів. Разом служили двоє братів з Хмельниччини. Один загинув, і його в цій могилі поховали. Згодом тіла перенесли до братської могили. Його дружина та діти потім приїжджали сюди. Я до них у гості їздив. Ще один солдат з їхнього села так і залишився лежати в лісі. Його ніхто не перепоховав, а могила заросла чагарником.
Після війни тут багато всякого в лісі знаходили. Хлопці підривалися на цих "знахідках". Сусідський хлопець щось там знайшов і підірвав у лісі. Йому відірвало руку та випалило очі. Ми ці знахідки кидали у яму, яку вимив потічок (чоловік показує на невеликий струмок поблизу хати та дороги, – ред.). Багато там всього накидали. А потім вода нанесла на це місце сміття та землю. Тут, якщо копнути, можна знайти боєприпаси. Кілька років тому мій онук у лісі знайшов міну. Її рятувальники забрали. А я якось натрапив на справний ще запальник від міни. Там тоненька пружина та стержень за багато років не заіржавіли. А цього разу рятувальники кілька днів у лісі в наметах жили, доки шукали бомби. Вони все зібрали, знесли вниз до автомобіля та вивезли.
Свідчення минулих боїв є і біля хати Параски Кибич, яка розташована трохи ближче до села. Біля її будинку пофарбований металевий хрест з вінком.
– Я сюди переїхала в 60-х роках. – каже Параска Кибич. – Під цим хрестом, кажуть, дев’ятеро солдатів лежить, які ще в першу світову загинули. Колись стояв дерев’яний хрест, але коли він вже був зовсім поганенький, чоловік поставив металевий. Ми разом з сусідкою за ним доглядаємо, фарбуємо. Колись якісь люди з Житомира приїздили і шукали тут могили своїх родичів. Вгорі у лісі була ще одна могила з хрестом.
Як розповів начальник центру пропаганди ГУМНС області Олексій Смирнов, рятувальникам доводилося зносити знайдені боєприпаси вниз по одному на руках. Їх знайшли в глибині лісу, куди автомобілем важко проїхати – це місце десь за три кілометри від населеного пункту. Боєприпаси завантажили в спеціальний піротехнічний автомобіль та вивезли, щоби знешкодити.
Загалом з початку року в області зафіксовано 27 випадків знахідок боєприпасів минулих воєн. Рятувальники вилучили та знешкодили понад тисячу боєприпасів.