Співачка Марина Одольська приїхала до Чернівців на гала-концерт християнського музичного фестивалю, який відбувся у Центральному палаці культури. Журналістам вона розповіла, як два роки тому звернулася до Бога і чому.
– Як сталося, що ви пішли у віру?
– Половину дорослого життя я відчувала якусь тривогу. Тому шукала собі місця, де б я могла відпочивати духовно, де би почувалася розкуто – не заслуженою артисткою України, а звичайною людиною. Я прийшла до церкви, заплющила очі, заплакала і відчула, що хочу бувати тут частіше, хочу привести до Бога своїх дітей, хочу, щоби мій шлюб із Сергієм, який тоді тривав уже п’ять років, благословив пастор.
– Як відреагували колеги на ваше рішення?
– Вони одразу сказали, що це діагноз і мене зазомбували, що через ті пісні, які я співала раніше, у мене поїхав дах. Проте більшість колег продовжують з нами дружити.
– Значить, зараз Марина Одольська співає про Бога?
– Не тільки про Бога, а ще й для Бога.
"Хочу робити популярну музику з автентичним нахилом"
– Декількома словами ви натякнули про нові альбоми...
– Вийшли три альбоми – один мій сольний із тих пісень, що не видавалися, один Сергія Манека (чоловіка Марини, – ред.), а третій – наш спільний християнський альбом, який буде продаватися тільки у церквах. Сольні альбоми ми випускали за власний кошт, тому вони є тільки у нас. Продаватимуться вони лише у тих місцях, де ми виступатимемо з концертом. Немає сенсу продавати їх у магазинах, адже рекламуватися вони не будуть.
– На телеекрани Марина Одольська не має наміру повертатися?
– Маю. У мене є грандіозні плани. Тільки-но припиню годувати грудьми дитину (у нас у сім’ї троє дітей – Юрко, Сергіїв син, мій син Микита і наша спільна донька Люба), одразу ж візьмуся за це серйозно. Я концертую, записую реклами на радіо, але посидіти у студії поки що не можу, бо часу не вистачає. Я хочу із живим колективом робити популярну музику з автентичним нахилом. Для цього треба позбирати українські народні пісні, але не такі, як "Ой на горі два дубки" чи "Горіла сосна, палала". У нас на Хмельниччині є такі пісні, "Джунджарія-джунджара", наприклад, що їх тільки бабки співають. Я хочу зібрати подібний фольклор і зробити до нього класне сучасне аранжування.
– А хто дитину доглядає, коли мама на концертах?
– Зараз із дитиною сидить Сергій. Сиділа няня, сиділа мама, але – можливо, в неї зараз вік такий, 11 місяців, – вона нікого не сприймає, крім мене. Вона згодилася, що на деякий час з нею можуть посидіти татко або Микита, тому що у Микити голос дуже подібний до мого.
– Він співає?
– Ні. Як добре, що він не співає...
– Чому?
– Йому добре даються мови. Микита навчається у спецшколі з поглибленим вивченням п’яти мов. Мріє стати стоматологом. А старший син – перукар-стиліст. Ким буде Люба – поки що не відомо. Але танцювати вже вміє. Ми обміняли київську квартиру і під Києвом купили двоповерховий будинок з виноградником, малиною.
"У мене чоловік готує, я тільки дивлюся"
– То тепер ви займаєтеся господарством?
– Ні. Там ростуть два грецькі горіхи і виноград "Ізабелла", за якими доглядає Сергій. Моя Люба знає, що таке виноград – не з базару, а свій. Ми питаємо: "Люба, де виноград?", і вона підіймає очі догори. Тобто вона не шукає його на столі чи в холодильнику. Ми купили землю і цей старий будинок ще тоді, коли я була вагітна. З лютого нинішнього року ми живемо за містом. Коли я народила Любу, вирішили переїхати туди. Ми добудовували цей будинок, щоби там усе було, і щоби мангал був, бо Манек готує добре.
– А ви готуєте?
– Ні. У мене чоловік готує. У нього червоний диплом кухаря-кулінара п’ятого розряду, то навіщо я там потрібна? Він навіть Любі готує. Каже: "Любочка сьогодні їла борщик". Він спеціально готує для неї борщик – без солі, без приправ, перетирає, щось там додає, чаклує, я тільки дивлюся.
– Шанувальники пам’ятають Марину Одольську з часів існування "Території "А". Чим займалася Марина Одольська після 2000 року?
– Ми із Сергієм три роки займалися диско-хауз-танцювальним проектом "DUET.com.ua". Працювали із ді-джеєм Некрасовим, який зараз робить танцювальні ремікси та аранжування практично усім ("ВІА Грі", Руслані, Вікторові Павліку) Цей проект мав шалену популярність. Нас і в клубах знали, ми і диск випустили "DUET.com.ua".
"Я схудла і ще буду худнути"
– Марино, як у тридцять років можна виглядати на вісімнадцять?
– Я не виглядаю на вісімнадцять. На двадцять п’ять. Для старшого сина я подруга. Для середнього сина – і подруга, і мама. А для Любаші я вже чистокровна мама. Бо перу пелюшки, годую її і гуляю з колясочкою. Я не приховую свій вік, тому що виглядаю молодшою. По-друге, я зобов’язана так виглядати, тому що артистка, а артисти, скільки не дивись, не змінюються зовні. Якщо я буду виглядати гірше, робитиму пластичну операцію. Я не зроблю із себе Леонтьєва чи Гурченко – до такого я не дійду, але принаймні до сорока років намагатимуся підтримувати форму за допомогою косметичних засобів.
– А що ще, крім косметичних засобів, допомагає вам зберігати молодість?
– Материнство. Форма грудей не змінилася. Я схудла і ще буду худнути. Коли я була вагітна, важила 72 кг, коли народила – 66, а зараз важу 60. Але це ще не норма. Треба 56 кг. У мене вдома є тренажери, на яких я займаюся. Після народження Люби я помолодшала, і у мене навіть шкіра змінилася.
– Армія прихильників не зменшилася після того, як ви народили і пішли у віру?...
– Президент всеукраїнського фан-клубу Олена виросла на моїх піснях з 12 років. Зараз вона професійна модель, їздить по всьому світу, і з тих країн, де буває, привозить мені м’які іграшки. Вона навіть приходила раз чи два до мене в церкву. Віталій Козловський, мій найщиріший прихильник, присилав купу листів і фоток. Нещодавно він купив у мене кілька пісень до нового альбому. Він досі на мене так дивиться: "Я не вірю, що сиджу поряд із Мариною Одольською". Я йому кажу: "Віталику, ти сам уже мега-стар в Україні".