Щоби стати справжнім байкером, Олександр Машуля понад два роки самостійно збирав мотоцикл, який тепер виглядає не гіршим за фірмові марки. І вже шість років байкерство – це його стиль життя.
На мотоциклі фара від комбайна
– Кілька років тому я купив старий мотоцикл з коляскою, а потім в одному з журналів побачив байкерів. Мені дуже сподобався їхній стиль. Купив собі шкіряну куртку – "косуху", козаки, бандану і час від часу їздив містом. Мене побачили наші чернівецькі байкери і запропонували до них приєднатися. Я, звісно, без вагань погодився, – згадує Олександр.
Як у справжнього байкера, в Олександра з’явився азарт їздити на більш сучасному мотоциклі, але грошей, щоби придбати "фірмач" за 5000 доларів, не було. Тому взявся зробити його сам.
– Протягом двох років я сам склав два мотоцикли – "чопери", – розповідає Олександр. – Щоправда, вони все одно виявилися недешевими. В один мотоцикл вклав не менше двох тисяч доларів. Коли розпочав це робити, донька Юля сказала, що їстимемо лише картоплю, а мотоцикл у нас буде найкращий. Отож, щодня приходив після роботи і до півночі пропадав у гаражі. Робота тривала і влітку, і взимку. Юля у гараж приносила їсти.
Збирав "чопери" з найрізноманітніших деталей і мотоциклів, і машин, а центральна фара на одному з них – з комбайна. Результат перевершив усі мої сподівання. Чорний "чопер" і трифарний зелений – стали одними з найкращих у місті. Коли чорний мотоцикл довелося продати, пережив це дуже важко, а донька навіть плакала.
Тепер Олександр запевняє, що свій трифарний зелений мотоцикл не проміняє на жоден автомобіль. Тому й відмовився від обміну, коли замість мотоцикла пропонували "Жигулі" шостої моделі. Адже їзда на машині – це зовсім не екстремальні відчуття. А ось коли їдеш на мотоциклі зі швидкістю 130 кілометрів на годину!
Серед байкерів
є і пекарі, і банкіри
У Чернівцях є понад 40 байкерів. Байкери – люди неформальні, і вони це визнають. Мотоцикли, шкіряний одяг – це хобі, бо у житті серед них є і пекарі, і ювеліри, і навіть банкіри. Окрім стильного одягу, у них ще й свій стиль життя.
– Закон байкера – це обов’язково вдень випити пива, любити групу "Арію" і їхню пісню "Я свободен", яка вважається гімном байкерів, – каже Олександр. – А ще від байкера повинно пахнути шкірою, пивом, бензином, димом мотоцикла. А один з найважливіших атрибутів – борода. Також вважається, що чим більше на байкерові заліза (ланцюгів, браслетів тощо) і шкіри, тим він крутіший.
Під час колективних виїздів у кожного байкера повинна бути стюардеса, і це не просто дівчина, яка сидить позаду, вона повинна вправно утримуватися на поворотах.
– У нас також є свої пам’ятні дати. Два роки тому у Львові фура врізалася у колону байкерів і загинуло кілька людей, тому 23-24 липня всі українські байкери відзначають День пам’яті байкерів, – розповідає Олександр. – Щороку намагаємося виїхати десь за місто. Наприклад, минулого року влаштували байк-шоу на аеродромі неподалік від Косова. Зібралися не лише українці, а навіть поляки, німці. Іноземці приїхали на фірмових мотоциклах за шалені гроші, а задивлялися на наші і не могли зрозуміти, якої вони фірми і що це за винаходи.
Буває, що байкери супроводжують весільні ескорти
Чернівчани до байкерів ставляться неоднозначно. Старші, зазвичай, критикують, а молоді подобаються гарні мотоцикли і люди у шкіряному одязі.
– Байкери – це зазвичай нічні люди, які люблять проїхатися нічними вулицями, – запевняє Олександр. – Іноді виникають проблеми, що ми заважаємо спати, не раз чули на свою адресу лайку, навіть яйцями якось у нас кидали. Але щойно виникає конфлікт, намагаємося його не загострювати.
Остання мода у чернівчан – супроводження весільних ескортів. Виглядає дуже ефектно, коли поруч із розкішним весільним авто їде колона байкерів. Але байкерів можна побачити не лише вночі і на весіллях. На початку квітня, коли розпочинається сезон, вони обов’язково проїжджають колоною по місту, так само з’являються вони колоною і на День міста.
Олександр запевняє, що, відколи він на мотоциклі, його життя кардинально змінилося.
– Найприкріша пора для мене – осінь-зима, коли "байк" потрібно ставити у гараж, а найкраща – весна і початок нашого сезону, – запевняє Олександр. – І незважаючи на те, що у мене вже сивина, я відчуваю себе молодим. А про мотоцикл забуду тоді, коли не зможу на нього сісти.